СЛУЖІННЯ НЕЧУЮЧИХ ЧИ НЕЧУЮЧИМ?
Сонце вже піднялося над горизонтом, подув легкий вітерець, на деревах з‘явилося перше листя, деякі з них вже вбралися пишним цвітом, а птахи виспівують прекрасні звуки. Здавалося б, звичайний весняний ранок. Хтось після робочих буднів відпочиває вдома, є ті, хто поспішають на роботу чи в магазин, а когось запросили в гості. Кожен зайнятий своїми справами, але є ті, хто поспішають до церкви.
На Кар‘єрній, 44 о 10 годині розпочинається ранкове богослужіння. Все як зазвичай: ось пастор, проповідники, там хористи, регент, заповнений зал…
Неподалік від кафедри – особливі люди, які з народження не чули голос мами та цвірінькання пташок – люди, які спілкуються лише мовою жестів.
Для таких людей у церкві здійснюється переклад богослужінь. Разом з перекладачами вони збираються для спілкування, обміну досвідом, підтримки з метою кращого володіння мовою жестів, адже розуміють, на скільки важливою є передача Слова Божого.
Вони збираються на спілкування, де читають тексти із Святого Письма, розмірковують над ними, проповідують, діляться свідченнями про милості і чудеса Божі, співають пісні та моляться живому Богу!
Служіння нечуючих і перекладачів обмежується не лише стінами церкви, а і в повсякденному житті. Зустрічаючись з іншими нечуючими на вулиці/роботі, відвідуючи їх по домівках, вони несуть вістку спасіння для тих, хто ще не відкрив “вуха” свого серця.
Всі чуючі і нечуючі – члени Церкви – тіла Христового, як один організм, прославляють Ісуса Христа і поширюють Царство Боже на землі.
Звичайно, лукавому це не подобається, і він різними методами намагається перешкодити розвитку цього служіння. Тому, цей незвичайний напрямок служіння потребує особливої підтримки, розуміння і молитов.