Ранкове богослужіння
Перед стражданнями Ісуса одна жінка прийшла до Нього з дорогоцінним миром і вилила його на Його голову. Учні побачили в цьому марнотратство, але Христос сказав: «Вона добрий вчинок зробила Мені». Цікаво, що одразу після цієї історії Євангеліє розповідає про Юду. Жінка мала щось цінне і віддала це Ісусу, а Юда, навпаки, думав, що може отримати від Нього. Дві людини — і два абсолютно різні серця. Одна пожертвувала і виконала Божу волю, інший захотів придбати — і зрештою все втратив.
Сьогодні ми не бачимо Ісуса фізично, як бачила Його ця жінка, але Христос залишив нам важливі слова: «Скільки разів ви чинили це одному із цих братів Моїх найменших — Мені ви чинили». Ми можемо зробити щось для Господа через людей, яких Він посилає на нашому шляху. Комусь потрібна допомога, комусь — підтримка, наш час, сили чи кошти. Іноді ми навіть не знаємо про потребу людини, але Дух Святий торкається серця і спонукає щось зробити. У кожного з нас є своя цінність, яку ми можемо віддати Господу, і Він дивиться на нас відповідно до наших можливостей. Служіння Господу завжди чогось коштує, але, віддаючи, людина відкриває місце для більшого Божого благословення.
Найбільший приклад жертовності показав Сам Ісус Христос. Він залишив славу неба, прийшов на землю, зазнав страждань і смерті, але смертю переміг смерть, щоб ми отримали спасіння і вічне життя. Тому служіння Господу — це не просто прийти до церкви чи виконати певний обряд. Це мати щире, відкрите й чутливе серце, бачити Господа в малих і великих справах та довіряти Духу Святому, коли Він спонукає нас діяти. Роздумуючи над Голгофою і тією великою ціною, яку Христос заплатив за нас, варто запитати себе: що Ісус зробив для мене — і що сьогодні я можу зробити для Нього?
Денне богослужіння
Наші думки здатні створювати цілі сценарії: ми наперед уявляємо розмови, події, можливі проблеми й навіть те, як усе має закінчитися. Так було і з Марфою. Вона щиро хотіла послужити Ісусу, але серед багатьох турбот почала тривожитися, бо щось відбувалося не за її планом. Ісус не докорив їй за служіння чи працю, але звернув увагу на надмірне клопотання. Так само й ми часто беремо на себе роль режисера власного життя: придумуємо сценарій, намагаємося все контролювати, а коли події розвиваються інакше — переживаємо й тривожимося.
Коли захворів Лазар, у Марфи також був свій сценарій: Ісус мав прийти вчасно і зцілити брата. Але Господь бачив значно більше — не просто зцілення хворого, а воскресіння мертвого. Подібно й учні, які йшли до Емауса, очікували, що Христос визволить Ізраїль, тоді як Божий задум полягав у спасінні всього світу. Наші очікування часто обмежуються тим, що ми вже знаємо і бачили, але Бог може зробити набагато більше. Іноді ми просимо Його лише трохи «підремонтувати» наше життя, тоді як Він бачить, що потрібні глибокі зміни. Вони можуть бути незручними й руйнувати наші плани, але Бог бачить не лише сьогоднішній момент — Він бачить усе наше життя і знає, до чого ці зміни приведуть у майбутньому.
Тому не варто закривати Бога у власні рамки й шаблони. Стіни Єрихону впали не тому, що Божий план здавався людям логічним, а тому, що вони довірилися Йому і проявили покору. Бог може діяти так, як ми не очікуємо, і навіть використовувати тих людей та обставини, через які ми ніколи не чекали отримати відповідь. Нам потрібно звільнити крісло режисера для Бога, адже Він знає наші потреби, переживання і набагато краще бачить наше майбутнє. Замість того щоб писати Богові інструкції, краще запитати: «Боже, який Твій сценарій для мого життя? Що Ти хочеш зробити в мені й через мене?» Коли наше життя перебуває в Його руках і в Його плані, Він здатний зробити значно більше, ніж ми можемо собі уявити.