Ранкове богослужіння
У Євангелії від Матвія звучить своєрідна перевірка на учнівство. Книжник підходить до Ісуса і говорить: «Учителю, я йтиму за Тобою, куди б Ти не пішов» (Мт. 8:19). Він бачив те, що відбувалося навколо Христа: зцілення, чудеса, багато людей, які йшли за Ним. Але у відповідь Ісус говорить: «Лисиці мають нори, небесні птахи — гнізда, а Син Людський не має де голови прихилити». Християнство — це не тільки тоді, коли ми бачимо чудеса і Божу силу.
Християнство — це йти за Христом тоді, коли складно. Захоплення чудесами і служіння Богові, коли все добре, — це не те саме, що залишатися вірним, коли за це доводиться платити ціну. І це питання дуже особисте: інші можуть іти за Богом або не йти, але питання до тебе — чи ти йдеш за Ним?
Інший учень сказав Христові: «Господи, дозволь мені спершу піти і поховати свого батька». На це Ісус відповів: «Іди за Мною» (Мт. 8:21–22). Тут звучить ще одна перевірка: слідування за Ісусом Христом означає виконувати Його волю, а не виставляти свої умови. У житті легко сказати: зараз не можу служити, зараз не можу зробити цей крок, зроблю це пізніше. Причини можуть здаватися дуже поважними. Але Бог запрошує слідувати за Ним добровільно, не відкладаючи Його поклик на потім. Коли ми служимо Богові на Його умовах, від деяких речей у житті доведеться відмовитися, тому що Він хоче, щоб ми служили Йому.
Нехай ці слова стануть перевіркою не для когось іншого, а для нас самих. Чи готові ми йти за Христом, коли бути християнином невигідно чи некомфортно, коли чесність нічого нам не приносить, коли нашу добрість сприймають за слабкість? У світі й сьогодні є багато людей, які платять ціну за слідування за Христом і страждають за свою віру. Помолімося, щоб Бог зміцнив і провів їх через цей складний час, а нам допоміг, коли постає вибір, обирати слідування за Ним. Християнство — це справді слідування за Христом. І навіть якщо в нашому житті не все буде так, як ми хочемо, головне — вічність із Богом.
Вірш – Безпечне місце (Павло Тоюнда)
Безпе́чне мі́сце — мрі́я запові́тна,
Жада́не — на́че со́нце на весні́.
Тепло́ та спо́кій, у́смішка приві́тна —
Цегли́нки про́стору того́ міцні́.
Збуду́ємо, зруйну́ють і́нші лю́ди.
Відно́вимо, зберу́ться си́ли злі.
Коли́ вдиха́ється на по́вні гру́ди,
Вони́ кроку́ють я́ро по землі́.
Показати весь текст віршу
Знайти́ безпе́ку мо́жна лиш у То́му,
Чия́ любо́в і си́ла — це краса́.
Відві́чні й неземні́ в єстві́ свято́му,
Вони́ висо́кі, мо́вби небеса́.
В Його́ руці́ душі́ завжди́ наді́йно.
Йому́́ дові́рити доці́льно все.
Коли́ життя́ не гра́є мелоді́йно,
Й тоді́ його́ до ці́лі Бог несе́.
Чіпке́ бува́є покрива́ло стра́ху.
Проте́ його́ відва́жно відпусти́!
Зазна́є вся́ке зло страшно́го кра́ху
Тому́, зміцни́сь і не губи́ мети́!
