Ранкове богослужіння
Сьогодні ми підходимо до завершальної теми з нашої серії про церкву й говоримо про особливий образ – «Церква як наречена Христа». Притча про весільний бенкет, записана в Євангелії від Матвія 22:1–14, добре знайома нам, але цього разу варто поглянути на неї під іншим кутом — змістити увагу з гостей та царя на нареченого й наречену, тобто на Христа та Його Церкву. Весільні образи в Біблії не випадкові, бо вони відкривають теми любові, вірності, союзу та обітниці, які Бог має щодо Свого народу.
У притчі бачимо, що всю підготовку до весілля бере на себе Цар — Він дбає про бенкет, запрошення та навіть про весільний одяг. У духовному значенні цей одяг є образом нового життя, яке Господь дарує тим, хто відповідає на Його поклик. Як сказано в Об’явленні: «…жона Його приготувала себе» (Об’явлення 19:7). Однак не всі готові змінити стару, «брудну» одежу на нову, бо нове життя вимагає чистоти, пильності та постійного духовного догляду. Часто людині легше залишитися в тому, що звичне, навіть якщо це неугодне Богові.
Наприкінці притчі ми читаємо про чоловіка, який увійшов на весілля, не змінивши одягу. Це нагадує про небезпеку духовного самообману: коли людина знає, яким має бути життя з Богом, але не бажає змінюватися. Тому важливо пам’ятати, що ми не лише «грішники, яких спас Господь», але й «вибраний рід, царственне священство», покликані берегти чистоту свого духовного вбрання перед обличчям Божим.
Тож у цей недільний ранок варто чесно переглянути стан свого серця: чи не забруднився наш «духовний одяг», чи не живемо ми надією, що «якось воно буде». Помолімося, щоб Бог допоміг нам пильнувати за своїм духовним життям і з готовим серцем чекати приходу Нареченого.
————————————————————————————————————————————————————————–
Церква — Наречена, що приготовляє себе
Біблія говорить нам, що Церква — це наречена Христа, яку Він полюбив і за яку віддав Себе, щоб освятити, очистити й поставити славною — без плями, без вади, святою й непорочною. Це не нашою силою, але Його кров’ю ми зодягнені в шати спасіння та одежу праведності.
Пророк Ісая каже: «Душа моя радіє в Господі, бо Він зодягнув мене в одіж спасіння… як наречену, прикрашену красою».
А в Об’явленні читаємо, що Жона Агнця приготовила себе, бо їй дано було зодягнутись у білий вісон — праведність святих.
Це одіж, яку дає Бог, але її пильнувати маємо ми. Як у притчі про шлюбний бенкет: без весільної одежі не можна ввійти до Царства. Людина може бути близько, може чути запрошення — але без праведності Христа двері залишаться зачиненими.
Так було й з Корнилієм: благочестивий, щедрий, але ангел сказав: «Поклич Петра — він скаже тобі, що треба зробити». Корнилію бракувало головного — зустрічі з Христом. А коли вона сталася, усе перемінилося.
Так само й Закхей: не правила змусили його змінитися — зустріч із Ісусом.
Сьогодні Бог закликає нас оглядати своє серце, берегти чистоту духовної одежі, жити так, як живе наречена, що очікує приходу свого Жениха. Бо Христос звершив усе — тепер наша частка бути вірними, пильними й готовими.
