Ранкове богослужіння
Сьогодні ми розглядали важливе питання для кожного християнина – це керівництво Духа Святого в нашому житті.
Тему викладав Володимир Васильович Савчук, пастор церкви «Християнське життя» (м. Київ).
Музичний супровід забезпечував чоловічий гурт разом зі старшим хором.
“Тепер же, о Господи, Ти наш Отець, ми глина, а Ти наш ганчар, і ми всі чин Твоєї руки!” Ісаї 64:8
Знов на кружелі сірий жмуток глини,
Їй руки Майстра форму надають
І круг скрипить так, наче пісня лине
Якої зміст про іншу глини суть.
Ще вчора ти була звичайна глина,
Ніхто не турбував тебе в віках,
Сьогодні ж відбулася дивна зміна
І ти лежиш у Майстрових руках.
А Він тебе так ніжно оглядає,
Напевне в Нього гарний задум є,
Від домішок тебе Він очищає
І змінює єство брудне твоє.
Тобі по серцю добрі, теплі руки,
Які охороняють і несуть,
Не знаєш ти про всі грядущі муки,
Які в крихке життя твоє прийдуть.
О, скільки праці, ніжного терпіння
У тебе добрі руки ці вкладуть,
Скільки запалу, таланту і тремтіння,
Аж поки обновиться глини суть.
І Він очистив той шматочок глини,
Відкинув зайве, закріпив верстат
І стало страшно, краще було б нині
Пластом спокійно у землі лежать.
Та намір є і круг уже співає,
І стогне глина в Майстра у руках,
І біль здається серце розриває,
І спів кружала викликає жах.
«Не хочу, ні не хочу так терпіти,
Не знала, що такий тернистий шлях,
Я хочу просто, легко, гарно жити,
А не стогнати в Майстра у руках.»
Та хоч не хоч, а ти вже на кружелі,
Гончар міняє сіру твою суть
І Він тебе вже бачить в тихій залі,
Де тебе любим гостям подають.
«Не витримаю, досить вже наруги,
У мене, глини, також гідність є!»
А Він так ніжно взяв тебе із круга:
«О, глино, глино, ти все за своє…»
І глина зрозуміла – не відступить,
Як взявся, не відступить до кінця,
Покірно віддалася Йому в руки
І диво сталося на крузі у Отця.
Замилувався, гарний вийшов посуд,
На стіл тебе весільний подадуть,
Якщо в огні ще вистоїш, не в осуд,
Столи святкові тебе, глино, ждуть.
І більш не сперечалась нова глина,
Якщо й вогонь, то це ще не на суд,
Дрова горять, мов попелять провини,
А без вогню ти – глина , не сосуд.
Пройшла, в вогні набула міцності,
Як тішився тобою твій Творець,
Вогнем Він готував тебе до вічності,
В терпінні виплавляв тобі вінець.
Денне богослужіння
