Рух до святості
У день Пʼятдесятниці (радісного єврейського свята: 5 М 16:9-11) зібрані в горниці в Єрусалимі пережили справді неймовірне (Дії 1:14, 2:1-4). Це промовиста демонстрація факту: Дух Святий учиняє надзвичайні діла Божі. Він не лише сходить вогнем і дає змогу говорити іншими мовами. Його сила проявляється також у спрямовуванні людини до Божої святості. Там здійснюється її переміна в образ Ісуса Христа. Відчуваючи себе недостойною милості Господа, слабкою для виконання Його волі та безпомічною в боротьбі з гріхом, людина може переживати визначальну працю Наставника. Та направлена на наближення до Бога, що дорівнює руху до святості, й необхідна для кожного вірянина впродовж усього життя.
У Старому Заповіті ми довідуємося про дивовижну переміну в Саулі, коли після помазання на нього злинув Дух Господній (1 Сам. 10:1-10). У результаті цього перший цар Ізраїля здобув деякі важливі перемоги для народу. Проте пізніше Саул став відвертатися від Бога. Це проявлялося непокорою Його наказам і переслідуванням свого наступника (Давида), щоб убити того. Хоч у житті Саула трапилося, що Дух Божий знову злинув на нього (1 Сам. 19:20-24), він опісля не змінився, продовживши рухатися від Господа, в абсолютно протилежну сторону від святості. Це не має відбуватися з народженими згори людьми. Переживаючи наповнення Святим Духом і відчуваючи Його працю, ми наближаємося до Бога, тобто рухаємося до святості, припиняючи робити погані вчинки та корячись Йому.
Давид як і Саул одного разу був помазаний на царя та пережив злиття Господнього Духа (1 Сам. 16:12-13). Це допомогло йому досягти надзвичайних успіхів у ролі воїна та царя. На жаль, якось у його житті сталося серйозне падіння. Він учинив перелюб із дружиною Урії й опісля влаштував убивство цього вірного та відважного воїна (2 Сам. 11). Проте милостивий Господь устами пророка Натана достукався до серця царя (2 Сам. 12). Відчувши зрештою себе великим грішником, Давид розкаявся, благаючи, щоб Господь не забрав у нього Свого Святого Духа (Пс. 50:12-14).
Подібно згаданому чоловіку ми, на жаль, у житті порою помиляємося, спотикаємося й падаємо. Проте важливо підійнятися та продовжити йти за Христом. Утішитель може дістати нас із найглибшої ями й наділити неземною силою для нашого постійного руху до святості (до Господа). Він підбадьорить і підтримає в годину виснаження. Наставник докорить у потрібну мить, але не забуде втішити. Тому, ніколи не полишаймо Духа Святого, в послуху Йому наполегливо продовжуючи рухатися до святості.
