Два покликання Церкви
Кожна народжена згори людина шукає власне покликання. Вона бажає довідатися, для якої діяльності Бог помістив її на землю в певне середовище, зокрема до Церкви. Зрозуміти та віднайти своє місце в тілі Христовому — дуже добре. Втім є ще дещо, в чому потрібно бути зацікавленими. Саме звідти випливають особисті доручення кожного врятованого Господом. Ідеться про два загальні покликання для Церкви.
- Віряни повинні бути Христовими свідками (Дії 1:6-8).
Ми покликані нести світло Євангелія, сприяючи порятунку тих, які гинуть у гріхах. Учні отримали не лише важливе завдання, втім і необхідну для його виконання силу Святого Духа. Ми, Христові послідовники, завжди й усюди (вдома, на роботі, в навчальному закладі) маємо бути свідками нашого Спасителя, звіщаючи Добру Новину людям, які потребують вічного життя. Це непросте й відповідальне завдання. Для його виконання ми повинні безперервно проповідувати святим — а саме відділеним для Господа та відмінним від світського стилю — життям, яке світить і приваблює душі, що занурились у темряву. Ще нам потрібно прохати в Бога Слова для тих, які можуть урятуватися, повіривши в те. Зрештою, для нас обов'язково необхідні мудрість і відвага від Утішителя для благовістя. Виконуймо старанно це завдання, щоб імʼя Господа між людьми звеличувалось, а Царство Небесне нестримно ширилося по землі!
- Служити одне одному (Еф. 4:1-16) — наступне покликання для вірян у Церкві.
Бог хоче приводити тих, кому ми свідчимо про Нього, в атмосферу де панує мир, любов, єдність і взаємна турбота. Дарування, котрі перелічував ефесянам апостол Павло, подаровані людям у Церкві, щоб її — відтак і всіх у ній — духовно будувати. Спільна велика мета від Ісуса Христа робить із народжених згори рушійну силу, що діє любовʼю. Зустрічаючись із нею при відвідуванні помісної громади, люди зі світу змінюються. Хоч атмосферу, в яку вони потрапляють, однозначно створює Бог, усі віряни в церкві відіграють у цьому значну роль. А та полягає в нашій активності щодо відвідувачів, як-от, зауваження їхньої присутності, приязність і знайомство. З іншого боку, ми повинні виявляти щиру та чисту зацікавленість одне одним у церкві, бути відкритими та доступними для брата чи сестри й не вагатися та не лінуватися запропонувати допомогу чи підтримку. Тому, служімо щонайкраще для тих, які завдяки Господу стали нашою родиною!
Спільнота вірян, яка не забуває про своє почесне покликання, керуючись і живучи любовʼю, залишатиметься дієвим інструментом у Божих руках. Отже, не припиняймо сумлінно виконувати доручене нам із подякою Господу за Церкву та за велику шану служити в ній і зростати!
Вечірнє богослужіння
