Призначені на спасіння
”Бо не призначив нас Бог на гнів, а на одержання спасіння через Господа нашого Ісуса Христа” (1 Солунян 5:9)
Людина — вічна істота, створена Богом за образом і подобою Своєю, що наділена Ним владою та славою. Смерть є неприродним явищем для неї. Вона, як прояв Божого праведного гніву щодо грішника (Римлян 1:18, 3:23), прийшла до життя людини через її непослух Господеві. Завдяки крові тварини наші прабатьки не були знищені вмить, і це був акт милосердя з боку Творця. Втім, їхнє життя вже не тривало вічно.
Разом із Божим гнівом до людини надалі проявлялося милосердя. Те можна роздивитись у даному для народу через Мойсея Законі. Жертви, що відповідно наказам Господа постійно приносились у храмі, були призначені для милування, прощення й освячення людей і мали приближати їх до Нього. Проте, ті, кому проявилося Боже милосердя, не вміли ним користуватися. Вони продовжували відступати від Господа. Боже милосердя проявилося до людства також у часи Ноя. Тоді Господь обрав праведного чоловіка, наказавши то́му збудувати ковчег. У ньому від потопу врятувалися ті, через яких життя було збережене на землі. ”Тодішній світ, водою потоплений, згинув. А теперішні небо й земля … зберігаються для огню на день суду й загибелі безбожних людей.” (2 Петра 3:6-7). Поки це ще не сталося Бог дає змогу знайти Себе (Дії 17:27) й отримати спасіння, бо саме для того ми призначені (1 Солунян 5:9).
Споглядаючи на хрест і на розпʼятого там Ісуса в терновому вінку, ми бачимо гнів Отця, що вилився не на нас, які повністю заслуговували цього, а на Його Сина (Ісаї 53:4-5). Це трапилося тому, що Христос узяв гріхи всього світу на Себе ради призначених на спасіння. Хоча люди все далі відходять від Бога, Його благодать усе збільшується, а довготерпіння продовжується, щоб вони вірою знайшли порятунок у тому, Хто не бажає смерти грішника (2 Петра 3:10).
Отже, шлях до спасіння для людства, що низько впало, пролягає через пролиту кров Ісуса Христа, Його смерть і воскресіння. Ми це проголошуємо та згадуємо, виконуючи видиму заповідь. Вживаючи хліб і пʼючи чашу, ми ототожнюємо себе з Ісусом Христом у Його смерті та воскресінні. Знаходячись у Ньому, можна перемогти гріх, смерть (спочатку духовну, потім фізичну), диявола, світ і себе.
Будьмо вдячні, за те, що ми призначені не на гнів, а на спасіння! Воно належить всім, які вірують у Господа Христа (Римлян 1:16). Приймімо те спасіння, будьмо переконаними у ньому, тримаймось і звершуймо його та щиро радіймо!
Денне богослужіння
Сьогодні розпочинається дуже особливий період року. І він має незвичну назву: «Адвент», період очікування. Це той час, коли ми всі чекаємо і ось-ось, здається, щось відбудеться. Ще трішки, і станеться диво… Останнім часом українці по-особливому чекають закінчення повітряної тривоги, щоб рідні взяли слухавку, і в цей 648-й день, здається безкінечної війни, чи є настрій і бажання чекати Різдво?
Період Адвенту починається з запалення першої свічки Адвенту, яка носить символічну назву Надія. Найчастіше надія у повсякденному розумінні пов’язана з тим, що називається останньою соломиною. Коли все дуже погано, а морок оточує тебе все щільніше і вже немає за що триматись, людина хапається за надію – останню річ, до якої може направити свій погляд сподіваннями: «А може щось все ж таки зміниться?» І Господь давав людям Своє пророче Слово ще відтоді, коли морок оточив Адама і Єву після їхнього гріхопадіння. Він ще тоді дав їм Слово надії про те, що не завжди так буде, І ось як це Слово пролунало:
«Отже, Сам мій Владика дасть вам ознаку. Ось Діва завагітніє й народить Сина, і дасть Йому Ім’я Еммануїл» Іс.7:14.
Дане пророцтво вказує на Христа. Це Слово є світлом надії в пітьмі, у відчаї і в біді. Одні з тих, хто дочекався цієї обітниці – Анна і Симеон. Вони побачили Того, про Кого Бог говорив ще в книзі Буття. Симеон тримав на руках те Світло, Яке було обіцяне для Галілеї, те Дитя, у Якого влада була на раменах Його. Вони своїми очима бачити Немовля, Яке носило ім’я Еммануїл, що означає: «З нами Бог!»
Господь сьогодні серед нас. Він є і буде. І в цей день, коли ми по-особливому говоримо про надію, коли згадуємо пророчі слова, які вказують на Месію, ми ще раз можемо переконатися, що Йому вартує довіряти і в повсякденному житті. На Нього вартує надіятись сьогодні кожному з нас. Дивлячись в історію на ці пророцтва, ми можемо сказати, що вони виконались, тому що Визволитель прийшов. І сьогодні Еммануїл є присутнім тут, Він є з нами.
