Чи були ми задоволені собою, дивлячись у дзеркало сьогодні? Чи після того намагалися виправити щось у своїй зовнішності, щоби більше подобатися собі?
Створена Богом людина — шедевр, який відображав Творця духом, тілом і душею та був наділений Його славою (Буття 1:27). Гріхопадіння через непослух призвело до втрати Господнього. Тоді й у ній лишилося тільки людське.
Дехто намагається подивитися на себе у дзеркало за всякої можливості (навіть якщо це затоноване скло в авто). Чи використовуємо ми кожну нагоду, щоб заглянути до Біблії та побачити своє справжнє відображення, порівнюючи його з тим, яке воно має бути відповідно до написаного там (Якова 1:23-24)? Чи докладаємо ми зусиль із ціллю довести духовного чоловіка до ладу, приступаючи до виконання Божого Слова, що сильне змінювати нас (Якова 1:25).
Людина може бути щасливою тільки коли відображає першоджерельну сутність, яка була закладена Господом у неї. Бог очищає її серце, змінює її природу та відроджує її дух. А після того людина здатна відображати свого Творця завжди, навіть у складних обставинах, як диякон у ранній Церкві, Стефан (Дії 6:15, 7:55-56).
Чи вбачають інші у нас Бога, коли ми злі, гнівливі та незадоволені? Боже слово має змінювати нас (характер, відносини). Апостол Павло пише: ”Чого ви від мене навчились, і прийняли, і чули і бачили, робіть те і Бог миру буде з вами” (Филипʼян 3:4), адже в ньому люди могли побачити відображення Господа. Це стало можливим, оскільки він зустрівся з Ісусом, який спас і змінив його. Перебуваючи вʼязнем на контрольованому потужним вітром кораблі, що два тижні безсило носився морем, апостол проявив дані йому Святим Духом силу та владу (Дії 27:33-27). Тоді налякані й ослаблені люди могли побачити в ньому Боже відображення, послухатися його та взяти приклад із нього.
Чи люди бачать у нас щось особливе (Ісуса Христа та відображення Божої слави й волі)? Завдяки силі Господа ми повинні бути добрим прикладом у сімʼї, церкві та суспільстві. Роблячи це, ми відображатимемо Бога та прославлятимемо Його.
Денне богослужіння
Цього часу, коли в суспільстві спостерігається стільки атак на інститут сім’ї, а війна внесла потрясіння, невизначеність і страхи, хочеться наголосити: діти — це благословіння Господнє! Псалом 127 каже, що плід утроби — це нагорода. Багато людей сьогодні ведуть егоцентричне життя. Нерідко молоді сім’ї вибирають завести домашніх улюбленців, а не народити дитину. Звісно, формувати дітей як особистість і правильно виховувати — це певне навантаження. Проте, Господь обов’язково допоможе, даючи сили та мудрості.
Бог благословив людину, щоб вона наповнювала планету. Написано, що Господь створив світ: звірів, птахів, світила небесні. Тому, Він міг би створювати людей і надалі так, як Адама та Єву. Проте, Господь сказав: «Плодіться й розмножуйтеся…». Він дозволив нам бути співучасником цього надзвичайного процесу творення людини.
Народження дитини в сім’ї – це чудо! Бог дозволив людині бути дотичними до цього дива. Стаючи батьками, ми можемо по-особливому переживати повноту Господньої любові. Він заклав у нас це почуття, щоб ми були здібні передавати його дітям. Але, ми повинні не знехтувати деякими речами в їхньому дитинстві, щоб у майбутньому вони приносили радість. Якщо восени не доглядати за полем, улітку там буде чимало зілля. Тому, щоб син став мудрим із часом (Приповісті 4:1-3), необхідне повчання від батьків, спілкування та сіяння Божого благословіння в їхнє життя.
