Підготовлюючи свої серця до святкування Різдва й очікуючи Другого Приходу Божого Сина, цієї неділі ми пригадуємо принесений Ним на землю мир (Лк. 2:14). Брати й сестри гарними піснями та змістовними проповідями сьогодні намагалися направити думки слухачів і глядачів до Князя Миру. Також, як і завжди, наша церква продовжує благати Всевишнього про перемогу для нашої країни, молячись про припинення війни. Ми віримо, що Він одного дня принесе мир у нашу землю, та просимо, щоб Його спокій огорнув мільйони сердець українців у важкі часи.
Вечірнє богослужіння
Павло Поступайло
У мить утрати миру
Ми можемо відчувати мир у своєму серці тоді, коли в нас усе добре в житті. З одного боку йдеться про гарні стосунки з оточенням, достаток і стабільність, а з іншого — про відсутність ворогів, великих проблем і невиповнених потреб. Про мир у серці може свідчити радість, яка помітна в очах, усмішка та впевненість.
У результаті появи чи загострення складних і небажаних обставин, ситуацій і подій у житті, серед яких є війна, вагомі втрати, напруження на роботі, виснаження, хвороба, розлучення тощо, ми схильні порушувати й інколи взагалі втрачати внутрішній спокій. А це нерідко відгукується негативними наслідками, зокрема тривожністю, страхом, збентеженням, розгубленістю, безсонням, погіршення здоров'я, сумом і депресією.
Завдяки спільності в Церкві підтримка, співчуття, потіха та наставництво, котрі сприяють збереженню чи швидкому поверненню миру, доступні та допоміжні для нас, вірян. Але, на жаль, іноді трапляється, що, згубивши внутрішню рівновагу, ми припиняємо шукати Бога, Котрого тоді насправді ще більше потребуємо. Дещо схоже відбулося з Іллею. Після звершення великої справи для Господа пророк довідався про загрозу для свого життя. Це забрало в нього мир і засмутило його настільки, що він забажав собі смерті. Втім у хвилини зустрічі з Яхве, на горі Хорив, Ілля віднайшов спокій і силу для продовження свого життя та служіння (1 Цар. 19:1-18).
Йов у жахливих обставинах, імовірно, загубив мир також. У ту напружену пору свого життя він безперестанно шукав обличчя Бога, жадаючи почути дещо від Нього та показуючи приклад і нам. Утрата чи порушення миру повинна сприяти нашому наближенню до Господа. Тоді нам особливо необхідно почути Слово, пригадати проявлене Ним для нас милосердя та вірою побачити Його присутнім у житті.
Чудовий уривок із Нового Заповіту (Фил. 4:4-7) підбадьорює та навчає щодо отримання спокою та перебування в тому. Звідти можна зрозуміти, що знаходячи в Ісусі Христі невичерпну радість (внутрішнє піднесене відчуття задоволеності, котре зʼявляється в результаті спільності з Ним) і довіряючи Йому все — надто те, що перебуває за межами нашого контролю, — ми відкриваємося для надзвичайного миру згори, що береже наші серця. Своєю чергою це надалі допомагає нам усякого часу покладатися на Нього. Насамкінець усвідомлення того, що з нами Всевишній і Всемогутній Бог, Який може розвʼязати будь-яку проблему та понести найважчий тягар, додає небесного миру та береже його завжди.