Ототожнення з Ісусом Христом
Коли в єврейській тогочасній культурі людина вживала їжу з іншими, вона ототожнювала себе з усіма присутніми за столом. Отже, хтось поважний у тому суспільстві досить обережно ставився до спільної вечері, знаючи, що та може вплинути на його репутацію. Вживаючи хліб і вино з учнями, Христос ототожнився з ними. Вечеряючи з Учителем, вони свого роду стали одним цілим із Ним. Подібне відбувається й у нашій участі в цій заповіді. Через хліб і вино — важливі символи зробленого Господом для нашого порятунку — ми зʼєднуємося з нашим Спасителем Ісусом Христом (1 Кор. 11:23-26).
Проявивши не покору Богу й учинивши прабатьківський гріх, Єва мовила Творцеві: “Змій спокусив мене, — і я їла” (Бт. 3:13). Цю фразу ще можна дослівно перекласти так: Змій узяв мене заміж.* Інакше кажучи, вона стала під ним або прийняла його закон. [Апостол Павло пише про цей принцип у Рим. 7:1-4. Мова про те, що коли жінка виходить заміж, над нею починає працювати закон чоловіка, котрому вона повинна коритися доки живий хтось зі шлюбу.] З часу гріхопадіння всі нащадки прабатьків опинилися під владою сатани. Народившись, із певного часу вони починають жити за його правилами.
Закон Мойсея допомагав людині звільнитися з-під влади змія, виховуючи її та провадячи до Христа. Він одного разу прийшов на землю в тілі людини. Христове бездоганне життя стало виконанням усього Закону. Його незаслужена смерть є платою за наші гріхи. Саме це ми — врятовані Сином Божим через віру — нагадуємо та звіщаємо в Господній Вечері. Лише поєднання в одну жертву з Ісусом Христом, цілковито звільняє нас від влади змія. Воно засвідчує, що ми спільно зі Спасителем, ототожнившись із Ним, умерли для безбожного життя. Відтоді ми більше не зацікавлені гріхом, а намагаємося поводитися благочестиво (Рим. 6:3-14).
Диявол, який уже не має влади над нами, досі намагається звести нас і схилити до неправильної в Божих очах поведінки. Для цього він використовує негативний вплив оточення, наші тілесні слабкості та схильності. Й іноді він таки змушує нас помилитись і прогрішитись. Але, каючись у своїх неналежних думках, учинках, словах, як і в нашому поганому поводженні та ставленні до Бога та ближнього, перепрошуючи в тих, перед якими провинилися, та вирішуючи брати участь у Спомині, ми заявляємо, що готові померти для гріхів, які женуться за нами. Тобто нам не приємно чинити неправду. Отже, ми приходимо до Христа, каємось у переступах, освячуємося в Ньому. Він наділяє нас силою для переможної боротьби проти гріха. Зрештою Господь допомагає нам іти за Ним попри наші недоліки та всілякі перешкоди на шляху до вічності.
Беручи участь у цій особливій Вечері, памʼятаймо, що коли ми померли для гріха з Ісусом Христом, то з Ним і воскреснемо. Невдовзі Церква (всі врятовані Сином Божих у різні часи) як вірна та приготована до шлюбу наречена (2 Кор. 11:2) зʼєднається з Господом у вічності. Тому, провадьмо життя відродженої та духовно воскреслої людини, що назавжди ототожнила себе з Ісусом Христом!
*Алекс Бленд, Берешит, Розділ 3 (20хв)
