Брат Михайло Вікторович торкався важливості вірності, заохочуючи нас іти Божим шляхом, навіть якщо той нам не подобається, бо веде через пустелю. Там може не бути джерел і фінікових пальм, а натомість є небезпечні змії та скорпіони. Проте, вони стають іноді чудовими вчителями для нас.
Брат Михайло Вікторович ще нагадував суть Євангелії. Вона несе в собі ультиматум, а не компроміс (Луки 13:3). Щоб прийти до світла, потрібно покинути темряву. Щоб отримати небесне майбутнє, необхідно прийти з покаянням до Бога та спастися іменем Христа (Дії 4:12).
Зрештою, брат закликав тримати те, що дав нам Господь, особливо спасіння!
Денне богослужіння
Єдність у різномаїтті
Ефесян 4:1-6, 11-15
Апостол Павло пише ефесянам послання, щоб показати їм єдність і величність єдиної й унікальної Церкви Христової. Християни в Ефесі чимось відрізнялися від їхніх братів і сестер по вірі з Єрусалиму. Проте, ті й інші знаходилися в одному тілі Христовому, тож їм необхідно було досягати єдності.
Завдяки вихованню, культурі й оточенню ми — різні. Спільно ми доповняємо одне одного та формуємо єдине ціле, наче квіти у польовому букеті. Гармонійне поєднання різноманітності формує красу та результат. Це наче зроблена влад будівля стає храмом.
Єдність складових у тілі чинить його зріст. Мир між членами Церкви та спільні думки забезпечують її зростання. На жаль, буває навпаки, коли людина може негативно впливати на інших у тілі Христовому. Це мовби гниле яблуко, що псує й інші фрукти в кошику.
Єдність дана Богом. Людина має підтримувати та розвивати, не розривати, зв‘язки з іншими, що з‘явились у результаті спасіння та долучення до тіла Христового. Її життя стає більш плідним, коли вона знаходиться поряд з іншими, не відгороджуючи себе невидимою, проте відчутною стіною.
У ранній Церкві єдність була цінністю, а не засобом досягнення чогось (власних амбіцій, спільних, але короткочасних цілей).
Як нам її досягнути?
1. Відділяти головне (зміст) від другорядного (форми) й акцентуватися на першому.
2. Духовно зростати — не самореалізуватися коштом інших, а кооперувати з іншими.
3. Мати високу спільну мету (поширення Царства Божого). Ради неї слід відкладати в сторону своє, подібно самоцензурі журналістів під час війни.
4. Докладати зусилля, старатися. (Ефесян 4 : 1 - 2). Це значить терпіти, пильнувати за мовою, не брати до серця того, що не слід (образу, чутки), допомагати слабшим, бути відкритим, прислухатися до інших, жертвувати часом, комфортом і власними, навіть кращими, ідеями ради ближнього, та робити те, чого не хочеться, бо хтось очікує того.
Завдання кожного: зберігати дану Христом єдність і пильнувати та розвивати її!