Ранкове богослужіння
Влада Ісуса Христа радикально відрізняється від уявлень цього світу. Люди зазвичай прагнуть влади заради контролю, привілеїв і можливості уникати відповідальності. Проте Христос, маючи абсолютну владу, обирає не панування, а послух Отцеві. Він приходить на землю, знаючи точний день і спосіб Своєї смерті, і живе з цим усвідомленням не для самозбереження, а для виконання Божого слова. У Євангелії від Івана ми бачимо Творця, який стоїть перед несправедливим судом Свого творіння — спокійний, врівноважений і повний любові. Це відкриває головний принцип істинної влади: вона походить не від людей і не потребує доведення, бо її джерелом є Бог.
Істинна влада Христа проявляється у добровільному відданні життя. Перед Пилатом Ісус не виправдовується і не торгується за свободу, бо знає: «Не мав би ти жодної влади наді Мною, якби не було тобі дано з висоти». Його царство не від цього світу — воно не будується мечем, страхом чи маніпуляцією. Навпаки, саме тоді, коли нечестива людська влада піднімає Христа на хрест, вона підписує власний вирок. Те, що мало стати символом поразки, стає тріумфом: Христос притягує до Себе весь світ. Пилата й Каяфу давно забули, а смерть і воскресіння Ісуса Христового Церква звіщає вже понад дві тисячі років — і буде звіщати, аж доки Він прийде.
Ця влада змінює не імперії, а серця — і саме в цьому її сила. Христос не купує серця і не залякує їх, але встановлює Своє царство через істину, праведність, мир і радість у Святому Дусі. Він має владу віддати Своє життя і має владу прийняти його знову — не для власної вигоди, а задля нашого спасіння. Тому Церква, як Його тіло, покликана наслідувати цю модель влади: не панувати, а служити; не використовувати, а жертвувати; не шукати власної слави, а свідчити про істину. Справжня влада християнина — це готовність віддати своє життя, свій час і свої сили заради блага інших, так, як це зробив Христос.
