Не намарно
У непростих обставинах, які завжди траплятимуться за земного життя, Бог дає милість і благодать, якими потрібно скористатися. Знаходячись у небезпеці, недоречно відмовлятися від засобів і можливості порятунку. Ізраїльтянам, які помирали від укусів сарафів у пустині та хотіли жити, було б нерозумно не поглянути на піднесеного Мойсеєм з наказу Господа мідяного змія на жердині. Ной мусив точно дотриматись інструкції від Бога для побудови ковчега, щоб його сімʼя могла врятуватися під час потопу.
Нерозумно відкидати спасіння, що доступне через Ісуса Христа, коли ще є сприятливий час для цього. Не мати миру та спільності з Богом завдяки жертві Сина значить бути приреченим на смерть. Людина може звинуватити тільки себе, коли не скористається відомою їй можливістю для порятунку. Зрозумівши цінність спасіння та прийнявши його, розповідаймо про нього й іншим.
Господня благодать дається нам для прийняття спасіння. Втім, якщо ми ”не намарно” увірували (1 Коринтян 15:2), то продовжуємо мудро користуватися нею, й тоді вона щось робить у нашому житті. Павло застерігав коринтян, щоб вони ”намарно Божу благодать не приймали” (2 Коринтян 6:1). Власне для апостола вона ”не була марною” (1 Коринтян 15:10), мотивуючи його благовістити та допомагаючи йому покласти основу для будівництва (3:10) і передати заповідь, яку він прийняв від Господа (11:23).
Благодать — усі добрі давання для нашого спасіння та праведного життя. Серед них є Слово, Дух Святий і Його сила, духовні дари, знання, спільнота святих, час і сімʼя. Не знецінюймо та не зневажаймо те, а використовуймо все для Господньої слави, поки маємо можливість. Той, хто легковажить/ нехтує благодаттю, зокрема недостойно беручи участь у спомині (не випробовує й не засуджує себе, не покидає гріхи), буде винним проти Господа, Котрий її дає (11:27-28). Отже, не поводьмося так, але користуймося розумно ласкою Бога, прославляймо Його за неї та перебуваймо повсякчас у ній.
Денне богослужіння
Роздумуючи на тему "Одяг христинянина", варто зазначити, що людині, у якої є пізнання Духа Божого, не потрібно пояснювати, що можна одягати, а що ні. Петро у своєму посланні говорить, щоб наша краса була не зовнішньою, завдяки пишному вбранню, розкішній зачісці чи золотим прикрасам, а внутрішньою, що йде від самого серця. Богом цінується нев’януча краса — лагідний і спокійний дух. Такий одяг ніколи не застаріє, не зотліє.
Часто зовнішній одяг свідчить про внутрішній світ людини. В різні епохи, змінювався стиль одягу, але Дух Божий Сам навчав християн в усі часи, як їм потрібно виглядати. Це найкращий Вчитель.
Написано, що ми зодягнулися у Христа. Тож, нехай наш одяг пахне добротою і показує наш внутрішній світ. Адже добрі справи - найкращі шати для християн!