Ісус Христос у серці
Матвія 21:1-11
Народ тішився, коли Месія наближався до Єрусалиму. Подібне відбувається з Його приходом у серце людини. Тоді вона переживає піднесення, радість і приємність. Ісус оселяється в серці людини, щоб мати з нею справу, рясно благословляти її та привести до вічності з Богом. Отже, тому, хто не зустрівся з Месією, гостро необхідно відкрити брами свого серця для Нього. Він обов’язково змінить життя такої людини на краще.
Входячи до серця людини, Господь бажає, щоб усяке беззаконня, неправда, недовіра до Нього й інше були видалені звідти. Він оселяється в народженому згори, щоб той жив у Ньому, тобто по новому. Подумаймо, чи приємно Христові знаходитись у нашому серці. А тоді, коли туди проникає заздрість, образа, незадоволення? Все те й інше може витіснити Христа з нашого серця? Дуже небезпечно чути Його, проте не підкорятися Йому. Тому, знаходячись у руках Господа, необхідно бути зосередженим на Ньому, не дозволяти гріховному потрапляти до серця й очищати себе від того.
Ісус Христос побачив Єрусалим і заплакав, попри те, що тоді Йому лунала слава від радісного народу. Він сумував, адже розумів, що люди не прийняли Його таким, яким Він є насправді, тобто Сином Божим, і не повірили в Нього. Схоже відбувається до нині, коли людина відкидає Господа. Для неї гріх є солодшим за Його любов. Особливо небезпечно сприймати Христа хорошим моральним вчителем, але не Сином Божим. Небезпечно поважати Ісуса публічно своїми словами, не приймаючи Його особисто. Зрештою, небезпечно називати Христа царем, але відмовляти Йому у престолі власного серця. Господь помер на хресті, щоб ми жили, а не чинили гріх, адже той веде до загибелі. Зупинімося, перегляньмо своє ставлення до Христа, змінюймо те на краще та провадьмо своє життя з Ним.
Денне богослужіння
Сьогодні ми святкуємо славний в'їзд Ісуса Христа до Єрусалиму. Нагадуючи ці події, коли народ вигукував: "Благословенний Цар, що йде у Господнє Ім'я!" Луки 19:38, хотілося б зауважити інший момент. У 41-му вірші цього ж розділу книги Луки написано, що коли Христос наблизився і побачив місто, Він заплакав. Ні, Він плакав абсолютно не з жалю до Себе, не про те, що Його чекає хрест... Він дивився на Єрусалим і Йому стало гірко за тих, хто так чекав царя, визволителя, але не прийняв Його.
Народ справді очікував на прихід Месії багато років. За цей час у людей склалася своя уява про його вступ на царювання. І ось, здавалося б, цей момент настав! Натовп радів, стелив пальмове віття та одяг. Але чи такого Царя вони очікували? Нажаль, вони не впізнали справжнього, грядущого в Ім'я Господнє...
Хто ж той Цар, прихід якого не розпізнав Єрусалим свого часу?
Найперша Його характеристика полягає в тому, що Він доступний для всіх, до Нього не потрібно ставати у чергу на прийом. Це Цар, Який знає кожного по-імені. Це захоплює! Його могутність і велич складно збагнути, але Він знає кожну людину! Також це Цар, Який, усвідомлюючи небезпеку, все одно іде до боротьби. Адже Його ціль - спасти. Це Той, Хто віддає Себе заради інших. Знаючи, що Його розіпнуть, Він приймає добровільне рішення іти на хресні муки за людство. Христос - це Цар, Який не шукає слави і не намагається її досягнути. Адже Він цю славу мав ще до того, як світ постав. Натомість, Він залишає її заради нашого спасіння. Врешті, це Цар, Який збудував Собі царство не за рахунок людей, а для людей.
Можливо, сьогодні люди також не визнають Його Царем, але Він залишається Володарем всього. І ніщо не може цього змінити. Перед Ним стануть всі народи і схилиться кожне коліно.
