Ранкове богослужіння
Сьогодні наша церква відзначає 51 річницю офіційної реєстрації. І це точно більше, ніж цифра. Це свідчення живої віри, незламної стійкості та невтомного служіння. Це тисячі зібрань зі спільними молитвами, загальним співом і біблійними настановами. Це багато змінених доль, зцілень і отриманих відповідей. Це незліченна кількість добрих справ і добрих слів.
Минулого року ми згадували усіх, хто стояв біля витоків, хто передавав Євангеліє, хто налагоджував стосунки і хто будував стіни, хто своєю жертовністю та працею заклав міцний фундамент і в прямому, і в переносному значенні.
А сьогодні ми пригадали 51-ий рік церкви.
Відповідальні поділилися свідченням про життя служінь: музично-хорового, сімейного, медіа, служіння глухим, недільної школи, початкової школи, Діскавері, молодіжного, жіночого, соціального, парковго та адміністративного.
Завершив богослужіння пастор церкви Микола Каленик словами з Біблії: “І ви самі, немов живе каміння, збудовуйтеся в духовний дім, щоби бути святим священством, приносити духовні жертви, приємні Богові, через Ісуса Христа.” 1 Пет.2:5
Денне богослужіння
ТИ ЦІННИЙ У ЦЕРКВІ
Іноді, слухаючи на зібраннях про різні напрямки служінь — спів, проповідь, роботу на кухні, дитяче служіння — ми починаємо несвідомо порівнювати себе з іншими. Хтось гарно співає, хтось проповідує так, що кожне слово торкає серця, хтось уміє готувати для великої кількості людей, а хтось майстерно організовує справи в церкві. І тоді, слухаючи про ці таланти, у серці може з’явитися думка: «А я? Я ж не співаю, не проповідую, не маю особливого дару. Виходить, я не надто потрібен». Такі думки можуть легко знецінити людину у власних очах. Проте істина зовсім інша — кожен є цінним у церкві, навіть якщо не завжди це видно зовні.
Про це нагадує знайома історія з Євангелія від Івана, четвертий розділ, де описано зустріч Ісуса з самарянкою біля криниці Якова. Ця жінка, яку суспільство, можливо, відкидало, стала тією, через кого добра звістка про Спасителя дійшла до цілого міста. Люди повірили Ісусу, почувши її слова. Ісус не шукає досконалих. Він бачить серце, бачить потенціал, який часто схований навіть від нас самих. Там, де люди дивляться на помилки, Бог бачить можливість.
Ісус Христос обирає не тих, хто має бездоганну репутацію, а тих, чиє серце відкрите. Його учнями стали прості рибалки — люди без високого становища, але з відкритими серцями. І саме через них Євангеліє поширилося по всьому світу. Господь творить велике через простих, і це — Його сила.
Тож коли нам здається, що ми не маємо особливого дару, що наше служіння надто маленьке, варто згадати: у Божих очах немає «малих» справ. Усе, що робиться з любов’ю, має вічну цінність. Хтось співає — і через спів торкається сердець. Хтось молиться у тиші — і його молитви підтримують церкву. Хтось зустрічає людей біля дверей, подає чай, посміхається — і через це люди відчувають любов Христа.
Тому не знецінюй себе. Якщо ти ще не знайшов своє місце, шукай. Якщо сумніваєшся — молися. Якщо не впевнений, з чого почати — просто почни робити маленьке добро. Бо кожен має у церкві своє покликання, і жодна праця не є марною перед Богом. Можливо, твоє служіння ще тільки народжується, але Бог уже бачить його. Він має для тебе місце, має завдання, має план. І коли ти скажеш Йому «так», Він зможе зробити через тебе набагато більше, ніж ти уявляєш.