Три стріли лукавого
Ефесян 6:12-16
Лук (як і меч) — основна зброя нападу римського воїна часів апостола Павла. Лукавий (диявол) орудує ним, пускаючи свої стріли (ті мають наконечник у формі кітвиці, щоб їх важко було дістати), щоб уражати душу християнина та приносити велику шкоду для нього.
Перша стріла — гріх у різному прояві. Він, як отрута, в яку змочений наконечник стріли. Вона підібрана лукавим унікально для кожного. Для Ахана нею було грошолюбство, для Давида — перелюб, для Соломона — ідолопоклонство, для Ананії та Сапфіри — брехня. Гріх шкодить спочатку внутрішньому (духовному), потім і зовнішньому. Його наслідки жахливі: крадіжка веде до вʼязниці, вживання спиртних напоїв і тютюнопаління — до важких захворювань, перелюб — до руйнування сімʼї. Проте, найгірша шкода гріха — це духовна смерть. (Екклезіяст 6:18, Плач Єремії 3:30) Отже, припинімо грішити (Ісая 55:7)!
Друга стріла — відчай. Це стан душі з ослабленою вірою та згаслою надією, що нерідко супроводжується депресією. Джон Буньян у своїй алегоричній книзі ”Подорож Пілігрима в Небесну Країну” яскраво зобразив відчай велетнем, що тримає християн у за́мку сумніву, до того часу, доки вони не скористаються ключем (обітницями Божого слова). Біблійні герої переживали відчай — Ілля, довідавшись про клятву Єзавелі, слуга Єлисея, побачивши сирійське військо навколо міста, Йов у своєму надважкому випробуванні. До цього небезпечного стану душі приводить невиліковна хвороба, скрутне матеріальне становище, нещасний випадок, утрата близьких або чогось іншого цінного. Тексти зі Святого Письма виводять із відчаю (Йова 17:25-26). Звертаючись до Слова Божого, памʼятаймо — Господь у силі дати нам перемогу над цим страшним велетнем.
Третя стріла — образа. Це гіркий корінь з отрутою, що нерідко зʼявляється в серці після небажаного ставлення від інших (коли не оцінили, висміяли, принизили, не прислухалися тощо). Ображена людина нещаслива. Вона може бути не прощеною Богом, адже сама не прощає (Матвія 6:12). Тому, пригадавши свою неналежну поведінку, що ранила ближнього неодноразово, потрібно вирвати цей смертельний корінь і нейтралізувати його токсичну дію. Для цього необхідно простити того, хто образив, як і Йосип, якого брати продали в рабство, Стефан, якого побивали камінням, Ісус Христос, у чиї невинні руки люди забивали цвяхи.
Молімося за тих, які поранені вище названими стрілами лукавого! Бог обовʼязково допоможе їм і зцілить їх!
Денне богослужіння
Чи можемо ми назвати себе святими? Багато людей не можуть відповісти на це питання одразу.
Святість – це природна властивість Божа. Синонімом цього слова може бути істинність, непорушність, праведність, ідеальність, величність.
Освячення – це певний процес, який відокремлює нас від світу, відділяє від гріха для того, щоб ми мали близькість з Богом.
Важко говорити про святість, якщо людина не народилася згори. Ів.3:5 «Коли хто не родиться з води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже». Тільки у співпраці з Богом, дивлячись на Ісуса Христа ми можемо удосконалюватися.
Біблія закликає нас бути святими у всіх наших вчинках. Освячення – надважливий процес в житті християнина. Це подібно до того, як ми знімаємо старий одяг і одягаємо новий. Освячуватися допомагає нам Ісус Христос, про Якого написано, що Він став для нас праведністю, освяченням і відкупленням.
