Ранкове богослужіння
Задоволені
Чи все так у вашому житті, як ви хочете? Чи все, чим ви бажаєте володіти ваше? Чи всі такі, як ви хочете? На запропоновані запитання відповідь одна. Людям у житті завжди чогось бракує, зокрема здоровʼя, миру, достатку, комфорту тощо. Перші люди в Едемі, здавалося, перебували в ідеальних умовах для життя. Проте вони, спокушені, прийшли до висновку, що в них є дефіцит у чомусь, як-от, у знанні, щоб їм стати наче Боги (Бт. 3:1-7). Це спричинило трагічне падіння. Подібне відбувається до нині: диявол уміло спокушує, нашіптуючи людині, що вона не все, має, знає та спробувала.
Нестача негативно впливає. Вона формує незадоволення, котре може поглинути людину, збурює нарікання та підіймає проти Бога бунт. Ізраїльтян у пустині через їхнє нарікання почали смертельно жалити змії (4М 21). Тоді Бог у Своєму милосерді подбав про їхнє спасіння. Гріх і досі боляче й летально жалить.
Без Господа людина постійно відчуватиме найгострішу нестачу: в порятунку душі. Щоб її виповнити, потрібно дивитися на Христа. Це значить прийняти Його дар вічного життя, зосереджуватися на Ньому, як на найбільшому скарбі, з Яким можна почуватися задоволеним у будь-яких умовах, отримувати від Нього те, чого бракує.
Зосереджена на дефіциті людина відчуває в душі присмак гіркоти. Деякі борються з ним, інші — змиряються, живучи без радості й усмішки. Людині постійно бракуватиме чогось. Очевидно, що нормально виповняти певну нестачу, до прикладу, докладати зусилля для поліпшення здоровʼя й фінансового положення. Писання заохочує тих, які потребують мудрості, без сумніву просити тої в Господа (Як. 1:5-6). Напевно, кожному вірянину бракує любові до ближнього. Тож її необхідно шукати в Ісусі Христі. Нею він наповняє спраглих у ній. А ще слушно хотіти та просити духовних дарів для служіння одне одному (1Кор. 14).
Зрештою, людині варто навчатися бути задоволеною тим, що Господь їй дає (Флп. 4:11-13), зокрема. Біблія закликає дякувати завжди за все Богу (Еф. 5:20). Вдячність — ліки від незадоволення. Памʼятаймо те, що маємо в Ісусі Христі й завдяки Ньому, та намагаймося завжди бути задоволеними!
Денне богослужіння
Історія Агар із 16-го розділу книги Буття показує, як Бог діє і спілкується з людиною в моменти болю, самотності та життєвої «пустелі». Вона опинилася в складній ситуації через рішення інших людей, була принижена й змушена тікати. Саме там, у пустелі, де не було ні підтримки, ні надії, Бог знаходить її. Ця зустріч відкриває важливу істину: навіть коли люди не помічають або знецінюють нас, Бог бачить і не залишає.
Коли Ангел Господній звертається до Агар, Він кличе її по імені, а не за статусом. Для людей вона була лише рабинею, але для Бога — особистістю. Далі Бог ставить запитання: «Звідки ти прийшла і куди прямуєш?» — не тому, що не знає відповіді, а щоб дати їй можливість висловити свій біль і усвідомити свій стан. Бог уважно слухає, але на цьому не зупиняється: Він дає Своє слово, напрямок і обітницю. Його відповідь не завжди легка, але вона веде до життя і має глибший сенс, ніж миттєве полегшення.
Ця зустріч змінює Агар не лише зовні, а й внутрішньо — вона особисто пізнає Бога і називає Його «Богом, Який бачить мене». Так само і в нашому житті Бог прагне не просто вирішити проблему, а побудувати стосунки з нами. Він звертається поіменно, слухає наше серце і говорить Своє слово вчасно. Навіть у найважчі моменти життя Бог знаходить нас у нашій «пустелі» й відкриває Себе тим, хто готовий слухати.
