24 травня 2020 р. – недільне богослужіння

Недільне ранкове та вечірнє богослужіння

Головна » Недільні » 24 травня 2020 р. - недільне богослужіння

Ранкове богослужіння

«І потрібно було́ Самарі́ю Йому перехо́дити. Отож, прибуває Він до самарі́йського міста, що зветься Сіха́р, недалеко від поля, яке Яків був дав своєму синові Йо́сипові. Там же була Яковова криниця. І Ісус, дорогою змо́рений, сів отак край криниці. Було коло години десь шостої. Надхо́дить ось жінка одна з Самарії набрати води. Ісус каже до неї: „Дай напитись Мені!“ Бо учні Його відійшли були в місто, щоб купити пожи́ви. Тоді каже Йому самаря́нка: „Як же Ти, юде́янин бувши, та просиш напитись від мене, самаря́нки?“ Бо юдеї не сходяться із самарянами. Ісус відповів і промовив до неї: „Коли б знала ти Божий дар, і Хто Той, Хто говорить тобі: „Дай напитись Мені“, — ти б у Нього просила, і Він тобі дав би живої води“. Каже жінка до Нього: „І черпака́ в Тебе, Пане, нема, а криниця глибока, — звідки ж маєш Ти воду живу? Чи Ти більший за нашого отця Якова, що нам дав цю криницю, і він сам із неї пив, і сини його, і худоба його?“ Ісус відповів і сказав їй: „Кожен, хто воду цю п'є, буде пра́гнути зно́ву. А хто питиме воду, що Я йому дам, пра́гнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне“. Каже жінка до Нього: „Дай мені, Пане, цієї води, щоб я пити не хотіла, і сюди не прихо́дила брати“. Говорить до неї Ісус: „Іди, поклич чоловіка свого та й вертайся сюди“. Жінка відповіла та й сказала: „Чоловіка не маю“. Відказав їй Ісус: „Ти добре сказала: Чоловіка не маю. Бо п'ятьох чоловіків ти мала, а той, кого маєш тепер, — не муж він тобі. Це ти правду сказала“. Каже жінка до Нього: „Бачу, Пане, що Пророк Ти. Отці наші вклоня́лися Богу на цій ось горі, а ви тве́рдите, що в Єрусалимі те місце, де потрібно вклонятись“» (від Івана 4:4-20)

Знайома історія, але хотілось би звернути увагу на останній вірш. Самаряни жили з думкою, що вірне поклоніння є на горі Гарізім. Це було культове місце для самарян, куди вони любили приходити. Але юдеї переконували, що треба поклонятись в Єрусалимі. Для багатьох це був лише обряд, залишений батьками. Люди знаходять собі предмет, місце чи іншу людину і надають цьому цінність, проживають життя не задумуючись, що є щось більше, ніж культовий обряд.

Самарянка побачила, що Ісус – незвичайна людина, і захотіла дізнатись більше в розмові. Сьогодні Господь говорить до кожного з нас, де є справжня цінність. Люди вбачають поклоніння по-різному: для декого це послухати проповідь і псалми, для декого – сказати проповідь, бо прийшла черга, заспівати пісню, бо твій хор служить цього зібрання.

«Цар Навуходоно́сор зробив був золотого бовва́на, — завви́шки йому́ шістдеся́т ліктів, завши́ршки йому шість ліктів. Він поставив його в долині Дура в вавилонській окру́зі. І цар Навуходоно́сор послав зібрати сатра́пів, заступників, підсатра́пів, радників, су́ддів, вищих урядників та всіх округових володарів, щоб прийшли на посвя́чення бовва́на, якого поставив цар Навуходоно́сор. ...Шадрах, Мешах та Авед-Неґо відповіли́ та й сказали царе́ві Навуходоно́сорові: „Ми не потребуємо відповідати тобі на це слово. Якщо наш Бог, Якому ми служимо, може врятувати нас з палахкотю́чої огне́нної печі, то Він урятує й з твоєї руки, о ца́рю!» (Даниїл 3:1-2,16-17)

Навуходоносор збудував величну статую, щоб їй поклонився увесь народ. Три мужі довірили своє життя Богу, і їхнє поклоніння було тільки для Нього. Бог хоче бачити твоє поклоніння з щирим серцем, сповненим подяки і хвали. Його бажання – щоб ти приходив до Нього в чистоті і святості.

«Вони ж, вислухавши, однодушно свій голос до Бога підне́сли й промовили: „Владико, що небо, і землю, і море, і все, що в них є, Ти створив! Ти уста́ми Давида, Свого слуги́, отця нашого, сказав Духом Святим: „Чого люди бунтуються, а наро́ди задумують ма́рне? Повстають царі зе́мні, і збираються старші докупи на Господа та на Христа Його“. Бо справді зібралися в місці оцім проти Слугу Святого Твого Ісуса, що Його намастив Ти, Ірод та По́нтій Пилат із поганами та з наро́дом Ізраїлевим, учинити оте, що рука Твоя й воля Твоя наперед встановили були, щоб збуло́ся. І тепер споглянь, Господи, на їхні погрози, і дай Своїм рабам із повною сміли́вістю слово Твоє повіда́ти, коли руку Свою простягатимеш Ти на вздоро́влення, і щоб знаме́на та чуда чинились Ім'я́м Твого Святого Слугу Ісуса“. Як вони ж помолились, затряслося те місце, де зібрались були, і перепо́внилися всі Святим Духом, — і зачали говори́ти Слово Боже з сміли́вістю! А люди, що ввірували, мали серце одне й одну душу, і жоден із них не вважав що з маєтку свого́ за своє, але в них усе спі́льним було́» (Дії Апостолів 4:24-32)

Апостоли мали єднання з Живим Богом, і в їхньому серці було бажання прославити Господа, перебувати з Ним. Молитва може бути твоїм поклонінням, якщо вона щира. Проповідь Слова Божого також є поклонінням. Коли ти в простоті свого серця вихваляєш Бога, прославляєш Його Ім‘я, Богу це приємно. Дякуйте Господу, славте Його, поклоняйтесь Йому в дусі та істині!

СЛУХАТИ проповідь Поклоніння