Ранкове богослужіння
Сьогодні ми розглядали важливе питання для кожного християнина – це керівництво Духа Святого в нашому житті.
Тему викладав Володимир Васильович Савчук, пастор церкви «Християнське життя» (м. Київ).
Музичний супровід забезпечував чоловічий гурт разом зі старшим хором.
Церква Христова від самого початку була створена як спільнота, що живе й діє силою Святого Духа. Апостоли не мали готових програм, стратегій чи людських інструкцій — проте мали Того, Хто вів їх, наповнював і скеровував кожен крок. Те саме покликання залишається і для нас сьогодні. Незмінність Бога означає й незмінність Його дії: Дух Святий прагне бути тим самим джерелом натхнення, сили та мудрості для Церкви тепер, як і дві тисячі років тому. Питання лише в тому, чи ми дозволяємо Йому вести нас.
Коли людина народжується згори, у ній оживає її дух — саме те внутрішнє єство, через яке Дух Святий промовляє та керує. Бог не веде нас через зовнішні ознаки чи душевні враження, як це часто було в Старому Завіті. Сьогодні Його голос лунає в оновленому серці: тихо, але виразно; лагідно, але твердо. Це внутрішнє свідчення спонукає людину жити так, як хоче Бог, і розпізнавати Його волю серед щоденних турбот.
Саме тому Церква покликана не покладатися лише на досвід, традиції чи людське передбачення, а постійно шукати Божого проводу. Пророчі дари й поради служителів важливі, але вони не замінюють особистих взаємин кожного віруючого з Духом Святим. Господь дав нам Святого Духа не як символ чи доктрину, а як Особу, Яка бажає взаємності, спілкування та готовності слухати. І там, де віруючі відкриті до Його голосу, з’являється духовна мудрість, чистота серця й сила служіння.
Писання говорить: «Усі, яких веде Дух Божий, — сини Божі» (Рим. 8:14). Це не виняткова обітниця для служителів, а спадщина кожного, хто належить Христу. Церква, що навчається чути Духа Святого, стає живою, сильною і здатною виконувати своє покликання у світі. А віруючий, який слухняно відповідає на Його тихий голос, входить у повноту життя, яке Бог задумав для нього. Тому нехай кожен із нас знову й знову відкриває серце для Його дії, дозволяючи Святому Духу вести, надихати й формувати нас — на славу Божу та на благо Церкви.
“Тепер же, о Господи, Ти наш Отець, ми глина, а Ти наш ганчар, і ми всі чин Твоєї руки!” Ісаї 64:8
Знов на кружелі сірий жмуток глини,
Їй руки Майстра форму надають
І круг скрипить так, наче пісня лине
Якої зміст про іншу глини суть.
Ще вчора ти була звичайна глина,
Ніхто не турбував тебе в віках,
Сьогодні ж відбулася дивна зміна
І ти лежиш у Майстрових руках.
А Він тебе так ніжно оглядає,
Напевне в Нього гарний задум є,
Від домішок тебе Він очищає
І змінює єство брудне твоє.
Тобі по серцю добрі, теплі руки,
Які охороняють і несуть,
Не знаєш ти про всі грядущі муки,
Які в крихке життя твоє прийдуть.
Показати весь текст віршу
О, скільки праці, ніжного терпіння
У тебе добрі руки ці вкладуть,
Скільки запалу, таланту і тремтіння,
Аж поки обновиться глини суть.
І Він очистив той шматочок глини,
Відкинув зайве, закріпив верстат
І стало страшно, краще було б нині
Пластом спокійно у землі лежать.
Та намір є і круг уже співає,
І стогне глина в Майстра у руках,
І біль здається серце розриває,
І спів кружала викликає жах.
«Не хочу, ні не хочу так терпіти,
Не знала, що такий тернистий шлях,
Я хочу просто, легко, гарно жити,
А не стогнати в Майстра у руках.»
Та хоч не хоч, а ти вже на кружелі,
Гончар міняє сіру твою суть
І Він тебе вже бачить в тихій залі,
Де тебе любим гостям подають.
«Не витримаю, досить вже наруги,
У мене, глини, також гідність є!»
А Він так ніжно взяв тебе із круга:
«О, глино, глино, ти все за своє…»
І глина зрозуміла – не відступить,
Як взявся, не відступить до кінця,
Покірно віддалася Йому в руки
І диво сталося на крузі у Отця.
Замилувався, гарний вийшов посуд,
На стіл тебе весільний подадуть,
Якщо в огні ще вистоїш, не в осуд,
Столи святкові тебе, глино, ждуть.
І більш не сперечалась нова глина,
Якщо й вогонь, то це ще не на суд,
Дрова горять, мов попелять провини,
А без вогню ти – глина , не сосуд.
Пройшла, в вогні набула міцності,
Як тішився тобою твій Творець,
Вогнем Він готував тебе до вічності,
В терпінні виплавляв тобі вінець.
Денне богослужіння
