Четверта свіча Адвенту - любов. Ми будемо роздумувати про Любов, яка зійшла на Землю і вилилася в наші серця Духом Святим.
Безмежна любов батька
Луки 15:11-32
Ісус одного разу поділився чудовою притчею. Вона розповідає нам не тільки про блудного сина та його довгоочікуване повернення, втім і висвітлює безмежну любов батька. Погляньмо на одну з її особливостей. Любов батька довіряла меншому сину. Тобто вона давала йому право вибору. Батько міг відхилити прохання своєї дитини. Проте він не зробив цього. Це створило для молодшого сина нагоду засвоїти важливий урок. Певного часу він мав усвідомити, що його власні рішення, зокрема, щодо використання частки маєтку, спричинять наслідки, відповідальність за котрі лежатиме лише на ньому.
Бог обдарував людину правом обирати. Нам вирішувати — прихилитися до життя чи смерті, благословіння чи прокляття. Користуймося мудро своїм правом, памʼятаючи про результати власного вибору! Щобільше, не забуваймо про любов Отця, що проявляється до людини не лиш у довірі до неї, проте й у прощенні за умови щирого каяття!
Старший син із цієї притчі видавався ледве не бездоганним. Однак у нього виявилась одна величезна вада. Та полягала в тому, що його праведності бракувало любові. Це стало зрозуміло, коли він довідався про святкування з нагоди повернення меншого брата. Ця подія показала справжнє внутрішнє становище старшого сина. Відсутність або нестача любові призвела до заздрості й образи. Ця вада може зіпсувати будь-кого та коштувати вічності. Нехай у нашому серці не буде місця праведності без любові!
Кожен у Церкві має спільного небесного Батька. Ми — народжені згори люди — брати та сестри. Тому, нам необхідно любити одне одного (Ів. 13:34-35). Помилка брата чи сестри не повинна зупинити нас у цьому. Наш обовʼязок — подати руку тим, які спотикнулись, а не з образою чи зневагою проминути їх. Усі ми помилялися, грішачи проти нашого Творця й Отця. Кожного з нас очікувало вічне розділення з Ним, яке б супроводжувалося нескінченими муками та нестерпним болем. Але Він із великою ласкою простягнув нам Свою руку для порятунку, пославши на землю Сина, Котрий узяв нашу кару на Себе. Памʼятаймо завжди красу цього найглибшого вияву приголомшливої любові Небесного Батька, дякуючи Його за неї! Це допоможе правильно ставитися до братів і сестер у небесній родині й одночасно до тих, які досі блукають у світі без Бога.
Вечірнє богослужіння
