Пошана до батьків – шлях до Божого благословіння
У зрілому віці, коли ми вже маємо свої сім’ї та дітей, пошана до батьків проявляється у простих, але важливих речах: відвідувати, телефонувати, підтримувати та турбуватися. У старшому віці це також – допомога, молитва, увага, добрі слова. Такі дії зміцнюють наші стосунки та є свідченням любові.
Слово Боже нагадує: «Шануй батька твого і матір твою — це перша заповідь із обітницею, щоб добре велося тобі і щоб ти був на землі довголітній» (Еф. 6:2-3). Через пошану до батьків відкриваються двері Божого благословіння в нашому житті.
Діти уважно спостерігають за тим, як ми ставимося до своїх батьків. Якщо вони бачать приклад пошани, то зростають вдячними людьми, здатними цінувати й шанувати старших. Це формує покоління вдячних, а не нарікаючих.
Біблія попереджає і про наслідки зневаги: «Хто проклинає батька свого чи матір свою, у того погасне світильник у темряві» (Прип. 20:20), а також: «Проклятий, хто зневажає свого батька чи матір свою» (Повт. Зак. 27:16). Зневага до батьків руйнує життя, приносить нестачу та невдачі.
Пошана не означає, що ми повинні погоджуватися з усіма рішеннями батьків. Вона починається з вдячності за дароване життя. Навіть якщо батьки недосконалі, це не є виправданням для зневаги.
Практично шанувати – це молитися за батьків, благословляти їх, висловлювати вдячність словами та ділами, допомагати у потребах, терпеливо зносити їхні слабкості. Це не просто культурна традиція, а Боже повеління, яке має обітницю.
Нехай кожен із нас поставить собі три запитання: чи молюся я за своїх батьків? чи висловлюю їм вдячність словами і ділами? чи даю приклад пошани своїм дітям?
Пам’ятаймо: пошана до батьків відкриває шлях до Божого благословіння у духовному, фізичному й матеріальному житті. «Будеш мати довгі дні твої» – це обітниця, яка й сьогодні діє у житті тих, хто виконує волю Господню.
Денне богослужіння
