Спокуси
З єврейської, спокуса — пастка, капкан, яма. Згідно зі словником Ожегова — це щось привабливе, яке тягне. Спокушати означає зваблювати, викликати бажання дещо зробити, подавати привід для гріха, а спокуситися — спотикатися, впадати в оману (заблудження).
Спокуси бувають видимі та невидимі (приховані). Перші легко помітити та зрозуміти, що потрібно правильно зреагувати на них (відвести погляд від звабливого, відкинути гріховне бажання, заборонити спокусі проникнути до серця). Невидимі спокуси (Мт. 16:22-23) дуже небезпечні, бо ж їх одразу не завжди можна розпізнати й дати їм відсіч. Отже, вони часто встигають вкорінитись у розумі та підсвідомості.
Спокуси приходять після переживання рясного благословіння та духовного піднесення чи перед тим (диявол намагається зробити нас винними, щоб ми не могли прийняти від Господа добро). “Тому то, хто думає, ніби стоїть він, нехай стережеться, щоб не впасти!” (1 Кор. 10:12). ”Неможливо, щоб спокуси не мали прийти…” (Лк. 17:1-2). Проте, не сприяймо цьому.
Спокуси приходять через людей, які подають поганий приклад: “…товариство лихе псує добрі звичаї” (1 Кор. 15:33b). Тож нам слід обережно вибирати власне оточення, знаючи, що воно впливає на нас. Спокуси приходять і через предмети/ речі, що стають сіткою, створюючи духовні проблеми (Пс. 106:35, Мт. 5:29-30). Варто переглядати своє життя та позбуватися того, що веде до гріха. Зрештою, спокуси приходять через обставини, наприклад утиск і переслідування (Мт. 13:20-21). Важливо правильно реагувати на ті. Звертаймося до Господа, Котрий може допомогти нам побороти спокуси та зробити нас міцними й непохитними (Пс. 17:6-7, 39:2-5). З Ним ми будемо переможцями, що наслідують усе (Об. 21:7)!
