Коли я чую Боже Слово
«Сьогодні, як голос Його ви почуєте, не робіть затверділими ваших сердець» Послання до Євреїв, 3:15.
Люди можуть по-різному сприймати Боже Слово. За всіх часів воно лунало і звучить до сьогодні. Але, як важливо бути особливо зосередженим на тому, щоб прийняти його. Звісно, приємно чути такі пророчі слова, як одного разу почув Єровоам, що Господь забере царство з рук Соломона і дасть йому десять племен Ізраїлевих (1-ша книга Царів, 11 розділ, 29-31 вірші). Проте, досить важко сприйняти Боже Слово, коли воно не співзвучне з нашими очікуваннями. У книзі пророка Єремії, 36 розділі записано як цар Єгоякім зреагував на пророче Слово. Він кидав частинки прочитаного сувою у вогонь, не виявивши при цьому жодного страху. Його серце було запеклим, він не хотів вмістити Боже Слово, хоча, від цього залежала доля народу.
В синагозі люди дивувалися словам благодаті, які линули з уст Ісуса. Написано, що «очі всіх пильно стежили за Ним» (Луки 4:20). Але їм заважало в повній мірі прийняти це Слово із вуст сина теслі. «Чи не син це Йосипа?», - говорили вони. Бог є головний. І якщо це так, то чи не варто з особливою пильністю прислухатися до Його слів? Навіть, якщо це говорить людина, яку ми добре знаємо.
Книга Дії Святих Апостолів, 16 розділ (історія про навернення Лідії) говорить нам, що тільки Господь може відкрити серце людини, аби сприйняти Його Слово. Воно завжди лунає на збудування людини – чи це приємні, чи це неприємні речі. Не можна противитися Богу. Важливо Його Слово сприймати в будь-якому вимірі, в будь-якому посланні, адже насамперед, воно направлене на любов, спасіння і збудування. Тож сьогодні, коли ми чуємо Його Слово, не зробімо закам’янілими наші серця, щоб розчинити Його вірою.
Денне богослужіння
«Радість людині у відповіді його уст, а слово на часі своєму яке воно добре!» - Приповісті 15:23
Слово, яке сказане влучно, може бути як приємним, так і не дуже приємним. Більшість людей розуміє, що критика може створювати дискомфорт, дезорієнтувати. І, відповідно, коли нас оцінюють, з’являється більше мотивації. Один автор сказав: «Хороший критик знайде що похвалити і в недосконалому творі». Апостол Павло мав культуру пошани до ближнього, вмів помічати працю інших. Про цю пошану він закликає у 1 посланні до солунян, 5 розділі, 12-13 віршах, заохочуючи шанувати тих, хто піклується про Церкву Божу. Господь також бажає, щоб ми зрощували в собі культуру здорової поваги до ближнього, вміли підтримувати один одного.
