19 жовтня 2025 року – Недільне богослужіння

Кожна людина в житті черпає силу, натхнення та втіху з певного джерела. Але важливе питання: від якого джерела наповнюєшся ти?

Біблія неодноразово згадує про колодязі — місця, де люди зустрічали Бога. Рабиня Агар, утікаючи від Сари, зупинилася біля джерела, і там їй явився Ангел Господній (Буття 16:7–14). У розпачі вона отримала слово надії й назвала колодязь: «Живий, Який бачить мене». Бог бачить навіть того, хто в пустелі.

Авраам викопав колодязь і уклав завіт миру з Авімелехом (Буття 21:30–31). Цей колодязь став символом угоди та Божої вірності. Ісаак, син Авраама, пізніше знову відкривав засипані колодязі, долаючи ворожнечу й суперечки (Буття 26:18–22). Його терпіння стало свідченням віри у Божу справедливість.

А у Новому Завіті біля криниці Якова Христос говорить із самарянкою (Івана 4:4–15). Він просить у неї води, але пропонує натомість живу воду — джерело, що втамовує духовну спрагу назавжди.

«Хто питиме воду, що Я йому дам, — не буде прагнути повік» (Ів. 4:14).

Агар отримала полегшення, Авраам — мир, Ісаак — спокій, а самарянка — життя вічне. Усі вони зустріли Бога біля колодязя. Тож, дорогі брати й сестри, з якого джерела наповнюємось ми?

Може, твоє джерело — це щось земне: телефон, соціальні мережі, звички чи справи, що виснажують душу. А може, у твій духовний колодязь щось потрапило й зіпсувало воду. Не пий з нього — проси Господа очистити його.

Христос і сьогодні пропонує кожному живу воду. Вона не з цього світу, але наповнює серце миром, надією й силою.

«Хто прагне — нехай приходить і бере воду життя даром» (Об’явлення 22:17).