Ранкове богослужіння

Христос воскрес! Воістину Він воскрес! Нехай Бог благословить це свято! Воно запам’ятається нам надовго. Воно незвичайне, тому що ми звикли святкувати його в домах молитви, в церквах, шумно, з радістю. Сьогодні проповідувати навіть незвично. Звикнути до того, що Христос воскрес і щоб воно стало байдужим, неможливо. Кожного разу, коли говорять: «Христос воскрес!», в серці людини, яка пережила зустріч з Ним, відбувається неймовірне, подих Духа Святого. Ти нібито воскресаєш ще раз, у тебе появляється життя. Ти хочеш жити вічно з Ним. Нехай це надихає нас в різних обставинах нашого життя продовжувати далі жити, боротися і цю надію ніколи не втратити. Так просто втратити надію для людей, які її мали. Пасха наша – Христос. Він воскрес, і смерть більше немає влади. Він забрав ці ключі у смерті.

Історичні моменти про смерть Господа Ісуса Христа записані на сторінках Біблії. Ми їх перечитуємо, і вони для нас є приємні. Але що переживали люди того часу? Можливо, те саме хтось переживає на Пасху. Хтось радіє, а хтось сумує. Хтось залишився без надії. Хтось відповідає: «Воістину воскрес», а в серці немає життя, немає надії, майбутнього. І людина з сумом відповідає, знаючи, що Він воскрес. А що зараз, тепер? З цим «тепер» зустрілися люди, які ходили за Господом. Вони слухали Його, і вони мали надію. Вони були розчаровані, коли Христос помер, не знали, що робити. Гріб був пустий! Де ти сьогодні знаходишся? Можливо, біля пустого гробу, можливо, в Еммаус пішов або пішов ловити рибу, як Петро. Що відбувається з тобою сьогодні, коли ми святкуємо воскресіння Господа Ісуса Христа?

Учні йшли в Еммаус по дорозі, яка має два напрямки: з Єрусалиму в Еммаус і з Еммаусу в Єрусалим. Свого часу вони йшли в Єрусалим і, так як зазвичай, хотіли святкувати Пасху. Ми так само планували святкувати Пасху. Але не сталося, як зазвичай. Наші плани помінялися. Ми нічого не можемо вдіяти. В яких обставинах життя були ті люди, які прийшли на Пасху з Еммаусу в Єрусалим? Вони були свідками надзвичайної події: на хресті був розп’ятий Цар Іудейський. Це трагедія для народу, який жив в Іудеї, в Єрусалимі. Він був розп’ятий, і Він помер. Здавалося, помер Цар Іудейський, і царству Ізраїлю вже більше ніколи не відродитися. Але ми знаємо по Писанню, що Той Цар, Який був розп’ятий, воскрес і сів на престолі Давидовому, і Царству Його не буде кінця. Він живий! Він царствує. Ці люди думали, що Він відбудовує Царство. Вони так хотіли відновлення нації, відбудування свого царства, своїх порядків, своїх законів. Що сталося з їхньою надією, з їхніми почуттями і переживаннями?

«І ото, двоє з них того ж дня йшли в село, на ім’я Еммаус, що від Єрусалиму лежало на стадій із шістдесят. І розмовляли вони між собою про все те, що сталося. І ото, як вони розмовляли, і розпитували один одного, підійшов Сам Ісус, і пішов разом із ними. Очі ж їхні були стримані, щоб Його не пізнали. І спитався Він їх: Що за речі такі, що про них між собою в дорозі міркуєте, і чого ви сумні? І озвався один, йому ймення Клеопа, та й промовив до Нього: Ти хіба тут у Єрусалимі єдиний захожий, що не знає, що сталося в нім цими днями? І спитався Він їх: Що таке? А вони розповіли Йому: Про Ісуса Назарянина, що Пророк був, могутній у ділі й у слові перед Богом і всім народом. Як первосвященики й наша старшина Його віддали на суд смертний, і Його розп’яли… А ми сподівались були, що Це Той, що має Ізраїля визволити. І до того, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося… А дехто з наших жінок, що рано були коло гробу, нас здивували: вони тіла Його не знайшли, та й вернулися й оповідали, що бачили й з’явлення Анголів, які кажуть, що живий Він… І пішли дехто з наших до гробу, і знайшли так, як казали й жінки; та Його не побачили… Тоді Він сказав їм: О, безумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що сповіщали Пророки! (Від Луки 24:13-25)

Ісус Христос зустрівся з цими учнями, які йшли в Еммаус. Їхнє серце було розбите. Відчай. Всі їхні мрії, надії були втрачені. Вони сумували. Все не так, як було раніше на кожну Пасху. Їхні очі були утримані до певного часу. Господь відкриває і закриває очі деколи. Нам хочеться одразу все знати, щоб усе нам було відкрито. Тоді нам нібито було б краще жити. Хто зна, що краще: чи одразу все знати, чи щоб наші очі на деякий час були утримані? Ці люди йшли з Єрусалиму. Їм не залишалося, що робити. Напевне, вони ходили слідом за Господом Ісусом Христом. Вони не були серед Апостолів, але вони все знали, надіялись. Напевне, вони не раз чули проповіді Господа, Його вчення, були поруч з Ним. Вони називали Апостолів своїми, були близькі до них. Господь закрив їхні очі, щоб вони не могли побачити Його. Знаючи Писання, що Господь на всякому місці з Церквою Своєю, деколи ми переживаємо, нібито Його немає з нами, нібито Він нас залишив, нібито Він нас не чує, Йому байдуже до нас. Я в своєму житті це переживав. Тоді мої очі були утримані. Не відбувалися ніякі зміни. Мені так хотілося, щоб вони відбулися. Але як нібито Господь мене не чув. Ці люди залишилися самі, нібито Христос помер. Вони бачили: Його поклали в гріб. Він був мертвий. Коли прийшли жінки розказали, вони не повірили .Чому вони не повірили? Хіба вони не бачили воскресіння, яке робив Ісус Христос? Хіба Лазар не воскрес? Так недавно це сталося. Хіба не воскрес син вдови? Хіба вони не бачили ці чуда, які робив Син Божий? Хіба вони не чули слова, які казав Христос: « Я маю владу віддати життя і прийняти життя». Для розуму це незрозуміло. Для людини, яка хоче бачити видимі речі, було незрозуміло, як це має статися. Але це сталося з Сином Божим. Про це ми сьогодні проповідуємо. Христос з’явився для цих учнів, які були розбиті, розчаровані, засмучені. Ця дорога вела їх від Єрусалиму, від Того, Хто воскрес. Вони йшли і віддалялися, але Христос їх не залишив. Тебе не залишить Господь. Ці люди слухали слова Господа Ісуса Христа, Який вислухав їх, Який почув їхні переживання, їхні сподівання, бажання. Він їх почув, вислухав, а потім до них проговорив. Ісус Христос, навіть коли до тебе закрадається невірство, навіть коли надія в тебе губиться, навіть коли ти думаєш, що все втрачено, не хоче сказати: «Ага! Ось який ти віруючий! А ти що не знаєш Слова Божого?» Він не буде тебе осуджувати. Він Той, який полюбив тебе. Він прийде і з любов’ю огорне. Він хоче відкрити тобі очі, щоб ти міг побачити. Ці учні побачили Його тільки тоді, коли Він переломив хліб. Залишився тільки переломлений хліб, а Сина Божого не було. Вони зрозуміли, що не все втрачено. Він живий! Вони почали йти до Єрусалиму. Ця дорога стала поверненням надії для них. Повертаючись до Єрусалиму, вони говорили про те, що бачили, чули. Ці учні втратили навіть надію і віру, але вона повернулася до них.

Сьогодні Він Той же. На дорогах життя тебе зустрічає Воскреслий Ісус Христос. Можливо, твоя дорога йшла нікуди. Ти не бачиш ніякої перспективи. Глянь на Воскреслого Ісуса. Прийми Його вірою в своє серце. Довірся Йому! Прослав Його! Він розуміє, як провести тебе. Він хоче дати тобі будучність і надію. В Ісусі Христі нічого не втрачено. Він переміг смерть. Це основне. Найбільший ворог людини – смерть. Смертю все забирається від людини: слава, почесті, здоров’я. В Ісусі Христі є перемога над смертю. Не йди в Еммаус! Повертайся туди, де тебе зустрів Ісус Христос, де ти будеш мати зустріч з Господом, де ти можеш переживати славу Божу. В усіх обставинах нашого життя Господь обіцяв нас не залишити. Це Євангелія, Добра Новина, яка сьогодні лунає. Ісус Христос воскрес для тебе, щоб ти жив. Вічність не втрачена. Він повернув для нас вічність. Він повернув для нас рай, Своє Царство, і Він царствує.

«Звіщаю ж вам, браття, Євангелію, яку я вам благовістив, і яку прийняли ви, в якій і стоїте, Якою й спасаєтесь, коли пам’ятаєте, яким словом я благовістив вам, якщо тільки ви ввірували не наосліп. Бо я передав вам найперш, що й прийняв, що Христос був умер ради наших гріхів за Писанням…» (1 до Коринтян 15:1-3)

За твої й мої гріхи помер Ісус Христос. Ти був грішник, лишений слави Божої, але за тебе була заплачена ціна. Третього Він воскрес для нашого оправдання, так як було написано. Сьогодні Він являється для тебе. Подивися на Його рани, на Його пробите ребро!

«…і що Він був похований, і що третього дня Він воскрес за Писанням, і що з’явився Він Кифі, потім Дванадцятьом. А потім з’явився нараз більше як п’ятистам браттям, що більшість із них живе й досі, а дехто й спочили. Потому з’явився Він Якову, опісля усім апостолам. А по всіх Він з’явився й мені, мов якому недородкові» (1 до Коринтян 15:4-8)

«Коли ми надіємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасніші від усіх людей! Та нині Христос воскрес із мертвих, первісток серед покійних. Смерть бо через людину, і через Людину воскресення мертвих. Бо так, як в Адамі вмирають ус. і, так само в Христі всі оживуть, кожен у своєму порядку: первісток Христос, потім ті, що Христові, під час Його приходу. А потому кінець, коли Він передасть царство Богові й Отцеві, коли Він зруйнує всякий уряд, і владу всяку та силу. Бо належить Йому царювати, аж доки Він не покладе всіх Своїх ворогів під ногами Своїми! Як ворог останній смерть знищиться…»(1 до Коринтян 15:20-26)

Нехай ваша віра буде немарною! Ми будемо дякувати Богу, що Ісус Христос повертає нам надію. Нехай сьогодні Божа благодать наповнить твоє серце, щоб ти воскрес із Ним, щоб ти міг бути в Його Царстві з Ним. Можливо, твої очі закриті. Довірся Господу, і Він відкриє твої очі.

СЛУХАТИ проповідь Учні, які йшли в Еммаус