Ранкове богослужіння
«Того часу прийшли до Єрусалиму раби Навуходоносора, царя вавилонського, і місто попало в облогу. І прийшов Навуходоносор, вавилонський цар, на місто, а його раби облягали його. І вийшов Єгояхін, цар Юдин, до вавилонського царя, він та мати його, і слуги його, і князі його, і євнухи його, і вавилонський цар узяв його восьмого року свого царювання. І позабирав він звідти всі скарби Господнього дому та скарби дому царевого, і повідрубував всі золоті речі, які поробив був Соломон, цар Ізраїлів, у Господньому храмі, як говорив Господь» (2 Царів 24:10-13)
«А в великому домі знаходиться посуд не тільки золотий та срібний, але й дерев’яний та глиняний, і одні посудини на честь, а другі на нечесть. Отож, хто від цього очистить себе, буде посуд на честь, освячений, потрібний Володареві, приготований на всяке добре діло» (2 до Тимофія 2:20-21)
Сьогодні серед нас є Господь. Він зважує наші серця, проникає Своїм Словом до розділення душі і духа, судить наміри нашого серця. Бог досконало знає все про тебе, і немає потреби, щоб хтось засвідчив про когось.
Коли Ізраїль повертався з Єгипту,то завойовував землі, які Бог обіцяв їм. В цих містах часто їм траплялись срібні, золоті, мідні посудини та інші цінні речі, які вони віддавали для дому Божого. І через великий відрізок часу воїни Навуходоносора осадили Єрусалим. Люди були в страхові, цар Єгояхін здався. Бог виконував Своє Слово, яке говорив через пророків. Навуходоносор знищив багато посудин в домі Божому, але частину їх забрав з собою в Вавилон. Валтасар зацарював після Навуходоносора. Він згадав про ці посудини і захотів пити з них та славити інших богів. Ізраїль залишив Бога і тому попав в полон.
Багато християн є посудинами дому Божого. Ми посвячені для Господа. Але приходить час, і люди переступають волю Божу. Нам добре в Божій присутності, але чи завжди ми її відчуваємо? Бог має прощення для кожного з нас. Він має милість. Часто в нашому житті якісь фактори впливають на нас, і ми боїмося, як Єгояхін, і здаємось. Тоді ворог бере нас в полон, і Господній Дух не може діяти в нас. Бог не може діяти в посудині, яка нечиста. Він не може наповнити посудину, яка хоч і була посвячена для Господа, але захоплена ворогом.
Можливо, хтось хвилюється, бо Бог не відповідає на його молитви. Варто перевірити, що у твоєму серці. Яка ти посудина? З чим ти стоїш перед Божим лицем? Які наміри всередині тебе? Бог має для тебе милість, навіть якщо зараз твоє серце в полоні гріха. Він очищає, прощає і наповняє миром і спокоєм. Бог обновляє. Але Його сила не зменшилась. Він незмінний. Господь близько, і той, хто шукає Його лиця, знайде.
СЛУХАТИ проповідь Будь сосудом в честі
СЛУХАТИ проповідь Бог хоче підбадьорювати нас на богослужіннях
СЛУХАТИ проповідь Господь знає наші серця
СЛУХАТИ пісню Океан Божьей любви
СЛУХАТИ проповідь Прийдіть до Ісуса всі
СЛУХАТИ пісню В душе моей живут воспоминанья
СЛУХАТИ пісню Чудный чертог виден в дали
Відео ранкового богослужіння
Вечірнє богослужіння
СЛУХАТИ проповідь Господні плани кращі для нас
Читати вірш Ты веришь в Бога? – Надія Колдун
Ты веришь в Бога? Я его не видел…
Как можно верить в то, что не видал?
Ты извини, что я тебя обидел,
Ведь ты такой ответ не ожидал…
Я верю в деньги, их я видел точно…
Я верю в план, в прогноз, в карьерный рост…
Я верю в дом, что был построен прочным…
Конечно… Твой ответ довольно прост…
Ты веришь в счастье? Ты его не видел…
Но видела его душа твоя…
Прости, наверно, я тебя обидел…
Тогда у нас один – один… Ничья…
В любовь ты веришь, в дружбу? Как со зреньем???
Ведь это всё на уровне души…
А искренности светлые мгновенья?
Увидеть всё глазами не спеши…
Ты помнишь, как тогда спешил на встречу,
Но пробки… не успел на самолёт?!
Твой самолёт взорвался в тот же вечер,
Ты пил и плакал сутки напролёт…
А в тот момент, когда жена рожала,
И врач сказал: «Простите, шансов нет…»,
Ты помнишь, жизнь как слайды замелькала,
И будто навсегда померкнул свет,
Но кто-то закричал: «О, Боже, чудо…»
И крик раздался громкий малыша…
Ты прошептал: «Я в Бога верить буду”
И улыбалась искренне душа…
Есть то, чего глаза узреть не в силах,
Но сердце видит чётче и ясней…
Когда душа без фальши полюбила,
То разум возражает всё сильней…
Ссылается на боль, на опыт горький,
Включает эгоизм, большое «Я»…
Ты видел Бога каждый день и столько,
Насколько глубока душа твоя…
У каждого из нас своя дорога…
А вера и любовь важней всего…
Я не спросил тебя: «Ты видел Бога?»
Я спрашивал, поверил ли в него…
СЛУХАТИ вірш Ты веришь в Бога?
СЛУХАТИ проповідь Чи освячений мій дім?
Читати вірш Ви знаєте, про що шкодують люди? – Мирослава Грицюк
Ви знаєте, про що шкодують люди,
Життя яких вже близиться кінця
І дихання ледь гріє хворі груди?
Чи просять вони слави у Творця?
Чи серце їх наповнене жагою
Збагаченням і пошуку грошей?
Чи, може, заклопотані собою,
Фігурою, чи думкою людей?
А чим вони заповнюють хвилини,
Що тануть, мов льодина, на очах?
Невже, на хвилювання і рутину,
На ненависть, на чвари, чи на страх?
Про що вони ведуть свої розмови?
Про гроші, про політику, зірок?
Коли останнє, може, кожне слово,
Коли лишився лиш маленький крок.
Та ні, вони не думають про статки,
Їх більше не цікавить світ речей,
Їм вдосталь і маленької кімнатки,
Лиш тільки б чути рідних в ній людей.
Їм смачно і від каші, що без солі,
Як тільки її зварить хтось близький.
Всміхатимуться навіть попри болі
І вестимуть незримо власний бій.
Їм вдосталь світла лагідного слова
І теплої долоні на чолі.
А смерть стоїть в кутку така раптова
І гріється в предсмертному теплі.
Ви знаєте, їм хочеться лиш часу,
Хвилинку ще обійми відчувать.
Чи думають вдягать якусь гримасу
І когось з себе іншого вдавать?
Знімає смерть з людей усяку маску,
Зникає все збудоване умить.
Та тільки дуже часто надто важко
Буває все минуле відпустить.
Та люди відпускають, бо в ті миті
Їм видно справжні цінності життя.
Роки в гоніннях бездуму прожиті
І щире непідробне каяття.
Ви знаєте, про що вони шкодують?
Про те, що уявити не могли,
Що рідних вже своїх не поцілують,
Що мали все, та жаль, не вберегли.
Для них тепло очей і сміх дитячий
Дорожчий за всі гроші на землі.
Від щастя гірким болем тихо плачуть,
На смертному останньому одрі.
Якби їм дати день, вони б прожили
Його, повірте, зовсім не як ми,
Їх несли б вже не ноги – сильні крила,
Забуті, жаль, сучасними людьми.
Вони б за ті хвилини так багато
Віддали без жалю і без думок.
Якби все це раніше їм пізнати,
Отримати безцінний свій урок.
Але…Та ми живі і час невпинний
У жилах наших кров’ю струменить!
Ми можемо, ми маєм час на зміни!
Дай Боже, нам все вчасно зрозуміть!
Збагнути, що в кінці шляху людського
Знецінеться усе, за чим біжим,
Залишиться тепло і світло слова,
Залишиться душа і зникне грим.
Ви знаєте, про що шкодують люди,
Як серце їх сповільнює биття?
Про те що більше часу в них не буде,
Про те, що вкрали в себе сенс життя.
СЛУХАТИ вірш Ви знаєте, про що шкодують люди?
СЛУХАТИ проповідь Прикладай всю силу в боротьбі
СЛУХАТИ пісню Небо край чудесный
СЛУХАТИ проповідь Перешкоди для євангелізації
СЛУХАТИ пісню Я укроюсь в тени крыл Твоих
