Ранкове богослужіння
Ранкове богослужіння відвідав представник Міжнародної Благодійної Фундації «Отчий дім» Валентин Опря.
Наш дух завжди тяготіє, і ми потребуємо сили, щоб наш дух завжди прагнув Господа.
«У ре́вності не лінуйтеся, духом палайте, служіть Господе́ві…» (до Римлян 12:11)
Сьогодні батьки так хвилюються за своїх дітей і готові усе зробити, щоб забезпечити їм хороше життя. Але потрібно всі турботи віддати Господу і благословити своїх дітей. Якщо Боже благословіння буде перебувати з тобою, не будеш мати ні в чому потреби. Тоді Сам Бог буде направляти по життю, проводити, берегти і захищати.
«І прийшли до царя дві жі́нки блудни́ці, та й стали перед обличчям його. І сказала одна жінка: „Прошу́, пане мій, — я та ця жінка сидимо́ в одно́му домі. І породила я при ній у цьому домі. І сталося третього дня по по́роді моїм, і породила теж оця жінка. А ми були́ ра́зом, ніко́го чужого в домі з нами не було́, тільки двоє нас було в домі. А вночі помер син цієї жінки, бо вона налягла на нього. І встала вона серед ночі, і взяла́ мого сина від мене, — а невільниця твоя спала, — і поклала його при своєму лоні, а свого померлого сина поклала при лоні моїм. І встала я рано, щоб погодува́ти сина свого, аж ось — помер він! І придивилася я до нього рано, а ото — не був це син мій, що я породила“… А інша жінка відказала: „Ні, то мій син — живий, а твій син — мертвий!“ А та говорила: „Ні, то твій син — мертвий, а мій син — живий!“ І так спереча́лись вони перед царем. І сказав цар: „Ця говорить: Це мій син живий, а син твій — мертвий, а та говорить: Ні, то син твій — мертвий, а мій син — живий“. І сказав цар: „Подайте мені меча́!“ І прине́сли меча перед цареве обличчя. І сказав цар: „Розітні́ть це живе дитя надво́є, і дайте половину одній, а половину дру́гій!“ І сказала до царя жінка, що син її — той живий, бо запалилася любов її до сина свого, — і сказала вона: „Прошу́, пане мій, дайте їй немовлятко живим, а забити — не забивайте його́!“ А та каже: „Хай не буде ні мені, ні тобі, — розтинайте!“ А цар відповів та й сказав: „Дайте їй це живе немовлятко, а вбивати — не вбивайте його. Вона його мати!“» (1 Царів 3:16-27)
Ця історія відбулась на початку царювання Соломона, якому Бог дав мудрість. Перша жінка хотіла поповнити свою втрату і вгамувати свій біль за рахунок іншої. Диявол вкладає людям думку, що можна бути щасливим за рахунок інших. Але в Біблії написано не бажати чужого. Багато війн відбувається, бо люди хочуть узяти те, що їм не належить. В Писанні Бог дав повеління бути благочестивим і задоволеним. Такі люди не будуть зазіхати на чуже і не будуть тішитись з чужого горя. Благочестива людина задоволена від того, що Бог дав їй в житті. Друга жінка хотіла повернути те, що належало їй. На перший погляд, рішення Соломона було жорстоким і несправедливим, але материнське серце допомогло вирішити ситуацію. В християн повинна бути добра совість, яка буде направляти їх до правильних речей.
Ми пам’ятаємо історію про мудрих і немудрих дів. Всі мали час, щоб підготуватись до зустрічі з женихом, але лише мудрі використали час правильно і мали масло. Нам потрібно бути мудрими. Господь закликає до цього. Мудрість допомагає приймати правильні рішення навіть в важких ситуаціях. Навіть коли ти втратив щось, мудрість дає людині смирення і можливість зважити свої кроки, щоб не зробити необачних речей.
Давид був простим пастухом, а Авесалом був привабливим юнаком, царським сином, але ця краса була лише зовнішня, а Давид мав мудрість в серці. Люди розділилися, і кожен повинен був вирішити, за ким слідувати. Не завжди мечем можна було досягти успіху. Давид використав інший шлях – смирення. Він розумів свої недоліки і падіння, але бачив силу Божу. Давид довірився Богу – і Бог не залишив його.
Найперше, що ми маємо зробити в будь-якій проблемі, – довіритись Богу. Нам так багато потрібно сили Божої! Давид славив Бога і вихваляв, виражав свої почуття в псалмах. Його дух палав і прагнув до Бога, бо тільки там його душа знаходила спокій. А Бог вірний! У всіх питаннях потрібно надіятись на Господа і шукати Його волі.
СЛУХАТИ проповідь Те що ти приспав не віддавай іншому
СЛУХАТИ Християнську творчість
СЛУХАТИ пісню На жаре в густой пыли дорожной
СЛУХАТИ свідоцтво Соціальне служіння «Театр тіней»
СЛУХАТИ пісню Меня манят к себе небеса
СЛУХАТИ пісню Боже наш у ці хвилини
Відео ранкового богослужіння
Вечірнє богослужіння
Читати вірш Це так важливо довірятись Богу – Тетяна Вегера
Це так важливо – довіряти Богу
В своєму повсякденному житті,
І пам’ятати, що твоя дорога
В Його могутній Батьківській руці.
Він буде випробовувати душу,
Щоб перевірить, чи довірився сповна.
За Богом йти ніхто тебе не змусить,
Потрібно більше- відданість твоя.
Потрібно, щоб ти сам, по добрій волі
Бажав услід за Господом іти,
Чи в радості, чи в смутку, чи у горі
Йому був вірний всюди і завжди.
Ми приклади знаходимо в Писанні
Про тих людей, що віру зберегли.
Бог посилав для них випробування,
Й вони, довірившись Йому, пройшли.
Згадай трьох юнаків, що віру мали,
І не злякались печі і вогню,
Ішли вперед, назад не відступали,
В останню мить Бог поміч дав Свою.
Було не легко також Аврааму,
Як сина на жертівник покладав,
І серце обливалося сльозами…
А Бог в цей час за ним спостерігав.
Він бачив в серці віру непохитну,
І руку Авраама зупинив,
Та ще раз нагадав про обітницю,
Своїм благословінням наділив.
А пам’ятаєш, як в часи минулі
Пророк Ілля був гнаний звідусіль.
” Лишився, Боже, я один,”- він думав.
Та Бог його одного не лишив.
Не легкий шлях був перед ним, та Богу
Він залишився вірний до кінця,
І в небі закінчилася дорога:
Живим туди був забраний Ілля.
Був Йосип в рабство проданий братами.
А там – обман, в’язниці темнота…
Та вірив Йосип:” День таки настане,
Й мене Господня визволить рука”.
І день настав. Бог вивів на свободу,
Й повищив понад всіх, навіть брати
Йому вклонилися, та безліч ще народу
Зумів Бог через Йосипа спасти.
Ось Даниїл, що тричі прихилявся
В молитві, й Богу славу віддавав.
Він лев’ячої ями не злякався,
Й Господь його у ямі врятував.
Їх є багато – вірних слуг Господніх,
Які дійшли до вічної мети.
А Бог той самий вчора і сьогодні,
Він нам поможе вузький шлях пройти.
Будь вірний Богу, хоч важка дорога,
Йому довір всі труднощі життя,
І день настане – прийде перемога,
І ти прославиш Господа Ім’я!
СЛУХАТИ вірш Це так важливо довірятись Богу
Читати вірш З болем душі поспішаю – Тетяна Устимчук
З болем в душі поспішаю
Я на Голгофську вершину.
Акаючи, гріх там складаю
В ноги Господньому Сину.
Кров його звершує чудо,
Радість дарує і силу,
Миром наповнює груди,
Зміцнює крихітну віру.
Кожна маленька краплина,
Що на голгофі пролита,
Саму велику провину,
З грішних сердець може змити.
Сила пролитої крові
Душі людські очищає,
Теплим промінням любові
Черстві серця зігріває.
Людям незрячим прозріння,
Мир і натхнення дарує.
Силу і радість спасіння
В ній кожний грішник відчує.
Йду на Голгофу, бо знаю,
Спокій одержу для себе.
З Богом я там розмовляю,
І наближаюсь до неба.
Дай мені, Боже, зростати,
В силі твоїй і любові,
Серцем своїм відчувати
Силу пролитої крові.
СЛУХАТИ вірш З болем душі поспішаю