Ранкове богослужіння

«І стали всі ми, як нечистий, а вся праведність наша немов поплямована місячним одіж, і в’янемо всі ми, мов листя, а наша провина, як вітер, несе нас…» (Ісая 64:6)

«А помилки хто зрозуміє? Від таємних очисть Ти мене, і від свавільців Свого раба заховай, нехай не панують вони надо мною, тоді непорочним я буду, і від провини великої буду очищений. Нехай будуть із волі Твоєї слова моїх уст, а думки мого серця перед лицем Твоїм, Господи, скеле моя й мій Спасителю!» (Псалми 19:13-15)

Ісая змальовує стан людини без Бога. Давид, Божа людина, про яку писали пісні, говорить про таємні гріхи і просить в Бога очистити його. Але Давид зрозумів, що слова уст повинні відповідати помислам. Зовнішнє і внутрішнє життя повинне бути на одному рівні. Зовнішнє наше життя дає людям певне бачення про нас, а наше внутрішнє життя показує нам, хто ми є насправді. Зовнішня поведінка може викликати повагу людей до нас, але наше потаємне говорить про наш стан перед Богом. Люди страждають від своїх таємних гріхів. Таємне засудження і приниження близького є одним з поширених гріхів.

«І Давид та ввесь Ізраїлів дім несли Господнього ковчега з окриком та з сурмленням сурми. І сталося, коли Господній ковчег увійшов до Давидового Міста, то Мелхола, Саулова дочка, виглядала через вікно, і побачила царя Давида, що танцював та скакав перед Господнім лицем. І вона погордила ним у серці своєму» (2 Самуїлова 6:15-16)

Мелхола ні слова не сказала про Давида. Все відбулося лише в її серці. Поведінка Давида не відповідала її уяві про служителя Божого, царя, богослужіння. Цей гріх нечасто турбує наше сумління. Не всі види служіння нам подобаються, і це нормально, але це не дає жодного права принижувати людину, думки якої не збігаються з нашими. Ми можемо не погоджуватись з чимось і приводити аргументи, спробувати розібратись, але Мелхола просто зробила висновки в своєму серці відразу, не запитавши нічого в Давида.

«І вернувся Давид, щоб поблагословити свій дім. І вийшла Мелхола, Саулова дочка, навпроти Давида й сказала: Який славний був сьогодні Ізраїлів цар, що обнажався сьогодні на очах невільниць своїх рабів, як обнажується який з пустунів! І сказав Давид до Мелхоли: Перед лицем Господа, що вибрав мене над твого батька та над увесь дім його, і наказав мені бути володарем над Господнім народом, над Ізраїлем, буду веселитися перед Господнім лицем! І коли я буду погорджений ще більш від того, і буду низький у своїх очах, то при невільницях, що ти говорила, і при них я буду шанований! І в Мелхоли, Саулової дочки, по цьому не було їй дитини аж до дня смерти її» (2 Самуїлова 6:20-23)

Якщо ми зневажаємо когось всередині, якоїсь миті це проявиться назовні.

«Хто таємно обчорнює ближнього свого, я знищу того, високоокого й гордосердого, його не стерплю!» (Псалми 101:5)

«Проклятий, хто вбиває свого ближнього потаємно! А ввесь народ скаже: амінь!» (Повторення Закону 27:24)

Заподіяння зла може бути таємним. Душевні незагоєні рани часто бувають наслідком несправедливих пліток. Словом можна набагато болючіше поранити, ніж ділом. Але це свідчить про таємність і гріховність всередині. Пліткарство робить багато злих речей. В людини потім може дуже довго кровоточити її рана, але є Господь є Цілитель.

«І вони слідкували за Ним, і підіслали підглядачів, які праведних із себе вдавали, щоб зловити на слові Його, і Його видати урядові й владі намісника» (від Луки 20:20)

Таємною є мотивація наших вчинків. Народ запитував, чи потрібно платити податки. Але мотив був інший – зловити Ісуса на слові. Але Він бачив їх серця. Чи завжди ми маємо на увазі те, що говоримо? Чи завжди ми говоримо те, що думаємо?

«А для деяких, що були себе певні, що вони ніби праведні, і за ніщо мали інших, Він притчу оцю розповів. Два чоловіки до храму ввійшли помолитись, один фарисей, а другий був митник. Фарисей, ставши, так молився про себе: Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: здирщики, неправедні, перелюбні, або як цей митник» (від Луки 18:9-11)

Самозахоплення також є таємним гріхом. Фарисей самозахоплювався, підносячи себе, в той час, як грішник каявся і кликав до Господа. Біда Фарисея в тому, що таємно порівнюючи себе з іншим, він самовихвалявся. Але Христос помер за кожного з нас, бо всі ми потребуємо Його благодаті, яку Він нам являє. Якщо людина знаходить насолоду, піднімаючись в своїх очах вище над іншими, може прийти час великого жалю. Приходять різні обставини в життя і виявляють сутність людини.

За всі ці таємні речі приходить відплата від Господа. Не завжди це відбувається на землі, але за кожну справу ми будемо давати відповідь. Бог не хоче бачити нас посоромленими і тому не завжди звершує суд за таємне перед людьми. Але Він хоче достукатись до серця і виправити наші помилки, бо Він милосердний.

Якщо ти маєш таємні гріхи в своєму серці, визнай їх перед Творцем і принеси достойний плід покаяння. А Він вірний, простить і очистить тебе. Він хоче, щоб ти жив вільним життям, щоб дивлячись всередину себе, ти бачив Божу благодать і дію Святого Духа.

«Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправди всілякої» (1 Івана 1:9)

СЛУХАТИ проповідь Споглянь в середину себе

СЛУХАТИ проповідь Бог мій і моїх батьків

СЛУХАТИ проповідь Три настанови батькам

СЛУХАТИ Християнські вірші та пісні

СЛУХАТИ вірш Ты заблудясь в оковах ночи

СЛУХАТИ пісню Такий як є тепер я йду

Відео ранкового богослужіння

Вечірнє богослужіння

СЛУХАТИ проповідь Велич Божа в нашому житті

СЛУХАТИ проповідь Господь наповнив наше життя любов’ю

СЛУХАТИ вірш Рука отца

СЛУХАТИ проповідь Серце наше наближене чи віддалене від Господа?

СЛУХАТИ пісню Кто подобен Тебе

СЛУХАТИ проповідь Сутність людини

Відео вечірнього богослужіння