Ранкове богослужіння
На ранковому і денному служінні в помісній церкві нагадували про страждання та смерть Ісуса Христа за всіх людей.
Якщо ти любиш Бога, то усі обставини, які навколо тебе, тобі на добро. Інколи ми самі створюємо обставини, які не приносять нам користі. Господь довготерпить, любить і працює в нашому житті. Потрібно довіряти Йому, бо Він не зрадить і не залишить. Ми взнаємо серце Бога через Його Слово. Він віддав Свого Сина для нашого спасіння.
Ми всі дуже різні: в кожного особливий характер, дар, покликання, але Бог кожного з нас хоче привести в небо. Фарисеї розуміли, коли до них говорив Господь. Це торкалось їхньої совісті. Коли говорить Дух Святий, це також торкається нашої совісті. Ісус говорив до своїх учнів – і їхнє серце змінювалось.
«А коли настав вечір, Він із дванадцятьма учнями сів за стіл. І, як вони споживали, Він сказав: „Поправді кажу вам, що один із вас видасть Мене“. А вони засмутилися тяжко, і кожен із них став питати Його: „Чи не я то, о Господи?“» (від Матвія 26:20-22)
Ісус багато часу проводив з учнями, але в серце Іуди закрався гріх. Цей гріх не виникнув на останній вечері. Іуда крок за кроком приймав неправильні рішення і шукав користі для себе. Ходячи за Ісусом, він не відкрив своє серце: воно було нещирим.
Ми повинні аналізувати свої стосунки з Богом, заглядати в своє серце і перевіряти, чи не закрався туди гріх. Ми повинні спішити приводити своє життя в порядок, роздумувати над ним.
Бог заплатив велику ціну за кожного з нас і довготерпить, чекає, поки людина зупиниться і повернеться від своїх злих діл. Господь дає силу змінюватись, перемагати і любити. Він бачить серце твоє і, незважаючи ні на що, хоче помилувати. Людина може помилятись, але повинна підійматись і виправляти помилки.
СЛУХАТИ проповідь Чи правильні мої відносини з Богом?
СЛУХАТИ проповідь Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать
СЛУХАТИ пісню Если душа истомится в страданиях
Відео ранкового богослужіння
Вечірнє богослужіння
Читати вірш Место происшествия Земля – Ольга Паламарчук
Место происшествия — Земля!
Время — в двухтысячелетней дали,
Длительность — назвать никак нельзя,
Все часы в тот миг, качнувшись, стали.
И отсчет был новый начат здесь,
Сердца окрававленного стуком.
Черная планета, черный крест,
А на нем Святое Тело в муках.
Всё другое потеряло смысл,
Ширь Вселенной сузилась до точки.
На Голгофе умирала Жизнь
Самой-самой черной в жизни ночью…
Через безрассудство поколений
Вижу крест, а на кресте — Иисус.
Падаю в молчаньи на колени
И в молчаньи горестном молюсь.
Вижу за веками отдалений
Взмах бича, и раны мне видны,
Падаю, ничтожный, на колени
С чувством несмываемой вины.
Не могу найти такого слова
Чтоб облегчило греховный груз.
Голову подъемлю, вижу снова:
На кресте израненные Иисус.
Капли крови падают на травы…
Боль в молчаньи и в молчаньи скорбь.
С высоты небес, из Отчей славы
Он пришел на скорбную юдоль.
Мир спасая, умирал не даром,
Претерпел, виновых не виня.
Был удар из множества ударов
Принят на кресте из-за меня.
Как же я, не разумея, где-то
Все искал спокойствия? увы!
Как же мне идти по жизни этой,
Не склоняя грешной головы.
Хочется склониться тише, ниже
И не видеть ничего окрест.
Через жизнь неправедную вижу
На Голгофе незабвенный крест.
