Ранкове богослужіння
На ранковому богослужінні було викладено розширене вчення про фінансову дисципліну.
Питання фінансового служіння є позаконфесійним. Це стосується всіх християн. Є п‘ять видів матеріального служіння, в яких повинен брати участь кожен християнин: десятина, пожертвування, приноси, милостиня, гостинність.
«І поблагослови́в Давид Господа на оча́х усього збору. І сказав Давид: „Благословенний Ти, Господи, Боже Ізраїля, нашого батька, від віку й аж до віку! Твоя, Господи, могу́тність і сила, і ве́лич, і вічність, і слава, і все на небеса́х та на землі! Твої, Господи, ца́рства, і Ти підне́сений над усім за Голову! І бага́тство та слава — від Те́бе, і Ти пануєш над усім, і в руці Твоїй сила та хоро́брість, і в руці Твоїй — побільши́ти та зміцни́ти все. А тепер, Боже наш, ми дякуємо Тобі, і славимо Ім’я́ Твоєї ве́личі. І хто бо я, і хто народ мій, що маємо силу так же́ртвувати, як це? Бо все це — від Тебе, і з Твоєї руки дали́ ми Тобі. Бо ми прихо́дьки перед лицем Твоїм та чужи́нці, як усі наші батьки́! Наші дні на землі — мов та тінь, і немає трива́лого! Господи, Боже наш, уся ця бе́зліч, яку ми нагото́вили на збудува́ння Тобі храму для Ймення Твоєї святости, — із Твоєї руки́ вона, і все це — Твоє! І я знаю, Боже мій, що Ти виві́дуєш серце й любиш щирість. У щирості серця свого я поже́ртвував це все, а тепер бачу я з радістю наро́д Твій, який знахо́диться тут, що жертвує себе Тобі. Господи, Боже Авраама, Ісака та Якова, наших батькі́в, — збережи ж навіки цей на́прямок думо́к серця наро́ду Твого, і міцно скеру́й їхнє серце до Себе!» (1 Хронік 29:10-18)
Чому ж потрібно говорити про фінансову дисципліну в церквах? По-перше, Біблія звертає велику увагу на тему майна і коштів. Ісус багато говорив про фінанси і матеріальні речі. По-друге, відсутність вчення породжує крайнощі. По-третє, ми не можемо матеріальне служіння замінити іншими видами служіння. Служіння в одній сфері не перекриває неслухняність в іншій. Ніщо так не визначає нашу духовність, як поводження з матеріальними речами. Матеріальне служіння дозволяє проявити вірність Богу, любов до людей і однодушність серед братів.
«А всяка десятина з землі, з насіння землі, з пло́ду дерева, — Господе́ві воно, святощі для Господа!» (Левит 27:30)
«…то скажеш перед лицем Господа, Бога свого: „Забрав я присвячене з дому, та й дав його Левиту та прихо́дькові, сироті та вдові, за всіма́ Твоїми заповідями, що Ти наказав був мені, — я не переступив котроїсь із заповідей Твоїх і не забув» (Повторення Закону 26:13)
Десятина – це святиня. Це не жертва, не податок, а привілей і можливість прославити Бога. Головним у приношенні десятини є усвідомлення того, що Бог керує всім. Хто повністю віддав себе Богу, той на пожертвування дивиться як на щось зовсім зрозуміле і вважає це привілеєм. Десятина – це Божі гроші, на які ми не маємо права.
«Отож, я наду́мався, що треба вблагати братів, щоб пішли перше до вас та приготува́ли заздалегі́дь оголошений ваш щедрий дар, щоб був він пригото́ваний, як щедрий дар, а не річ примусова. А до цього кажу́: Хто скупо сіє, — той скупо й жатиме, а хто сіє щедро, — той щедро й жатиме! Нехай кожен дає, як серце йому призволя́є, — не в смутку й не з примусу, бо Бог любить того, хто з радістю дає! А Бог має силу всякою благода́ттю вас збагати́ти, щоб ви, мавши за́вжди в усьому всілякий достаток, збага́чувалися всяким добрим учинком» (2 до Коринтян 9:5-8)
В служінні пожертвування теж потрібно розвиватися. Наставляючи коринфську церкву, апостол Павло викладає ключові принципи матеріального служіння: пожертви мають бути добровільними, християни беруть участь у цьому з радістю та проявляють щедрість.
«І сів Він навпроти скарбни́ці, і дививсь, як наро́д мідяки́ до скарбниці вкидає. І багато заможних укида́ли багато. І підійшла одна вбога вдови́ця, і поклала дві ле́пті, цебто гріш. І покликав Він учнів Своїх та й промовив до них: „Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця поклала найбільше за всіх, хто клав у скарбницю. Бо всі клали від ли́шка свого, а вона покла́ла з убо́зтва свого все, що мала, — свій прожиток увесь“» (від Марка 12:41-44)
Ми жертвуємо не для того, щоб спастись, а тому що спасені і хочемо вшанувати цим Бога. Жертва – це те, що шкода віддати, те, що відчувається, коли віддаєш. Найкращий час вчитися жертовності, коли у нас менше, а не більше. Коли у нас є більше, ми боїмося це втратити і тому міцно тримаємо, боячись випустити з рук. Наші пожертвування мають завжди бути відповідними до наших прибутків.
«Тоді Єзекія наказав пригото́вити комо́ри в Господньому домі, — і пригото́вили. І вірно перене́сли туди прино́шення, і десятину, і святощі…» (2 Хронік 31:11-12)
«А по довгих рока́х я прибув, щоб подати моєму наро́дові ми́лостиню та приноси» (Дії Апостолів 24:17)
Приноси – це не гроші, а матеріальні речі (одяг, продукти, ліки і т.д.). Ісус вчив, що хто піклується про ближнього, той служить Йому Самому. В нас має бути готовність допомогти нужденним.
«Тоді скаже Цар тим, хто право́руч Його: „Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закла́дин світу. Бо Я голодував був — і ви нагодували Мене, пра́гнув — і ви напоїли Мене, мандрівником Я був — і Мене прийняли́ ви. Був наги́й — і Мене зодягли ви, слабував — і Мене ви відвідали, у в’язни́ці Я був — і прийшли ви до Мене“. … Цар відповість і промовить до них: „Поправді кажу́ вам: що́ тільки вчинили ви одно́му з найменших братів Моїх цих, — те Мені ви вчинили“» (від Матвія 25:34-36,40)
«Стережіться виставляти свою ми́лостиню перед людьми́, щоб бачили вас; а як ні, то не матимете нагороди від Отця вашого, що на небі. Отож, коли чиниш ти ми́лостиню, не сурми́ перед себе, як то роблять оті лицеміри по синагогах та вулицях, щоб хвалили їх люди. Поправді кажу́ вам: вони мають уже нагороду свою! А як ти чиниш ми́лостиню, — хай не знатиме ліва рука твоя, що́ робить прави́ця твоя, щоб таємна була твоя милостиня, а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно» (від Матвія 6:1-4)
Ми маємо брати участь в милостині. Жертовність може бути відома, а милостиня повинна бути таємницею і ні в якому разі не бути показною. Її потрібно творити не перед людьми, а для людей в Ім‘я Бога і перед Богом.
«Бо не переведеться убогий з-посеред кра́ю, тому́ я наказую тобі, говорячи: „Конче відкривай руку свою для брата свого, і вбогого свого, і для незаможного свого́ в кра́ї своїм“» (Повторення Закону 15:11)
«Конче даси йому, і нехай не жаліє твоє серце, коли ти даватимеш йому, бо за ту річ поблагосло́вить тебе Господь, Бог твій у кожнім чині твоїм, і в усьому, до чого доторкнеться рука твоя» (Повторення Закону 15:10)
Немає людей, які звільнені від матеріального служіння церкви. Навіть вдови, сироти і бідняки повинні брати участь в цьому.
«…беріть у́діл у потребах святих, будьте гостинні до чужи́нців!» (до Римлян 12:13)
«Не забувайте любови до при́ходнів, бо деякі нею, на́віть не ві́даючи, гостинно прийняли а́нголів» (до Євреїв 13:2)
Приймати гостей – це завжди напруга, це завжди жертва, але гостинність має нагороду.
«І хто напо́їть, як у́чня, кого з мали́х цих бодай ку́хлем водиці холодної, поправді кажу́ вам, — той не згубить нагоро́ди своєї“» (від Матвія 10:42)
Запрошуйте щиро. Діліться від усього серця без нарікання. Приймайте з радістю. Пригощайте тим, що є. Зосереджуйтесь не на обіді, а на спілкуванні. Якщо ти приймаєш Божих посланників, то у Нього є послання для тебе. Гостинність відкриває двері для пробудження. Коли ж Ви в гостях, будьте таким гостем, якого з радістю хочеться запросити ще. З повагою ставтесь до особистого часу господарів. Їжте та пийте те, що подали на стіл. Подякуйте за доброту.
СЛУХАТИ проповідь Фінансова дисципліна
СЛУХАТИ проповідь Як я розвиваюсь духовно?
СЛУХАТИ пісню Я б хотела воспеть Божьи руки
СЛУХАТИ пісню Душа, как птица ищет хлеба
СЛУХАТИ Християнські вірші та пісні
СЛУХАТИ пісню В служенье вечному ученью
Відео ранкового богослужіння
Вечірнє богослужіння
СЛУХАТИ проповідь Як зростати в благодаті Божій?
Читати вірш Письмо Иисуса человеку – Надія Колдун
Приветствую тебя! Как поживаешь?
Хотелось бы поговорить с тобой,
Но временем ты не располагаешь,
Поэтому пишу тебе домой.
Я и вчера был у твоей постели,
И ждал, когда расстанешься со сном,
Чтоб сил придать, уверенности в деле,
И одарить счастливым, новым днем.
Но ты лицом к стене отворотился,
Чтоб сон продлить на несколько минут,
А Я стоял и ждал, не торопился,
ТАК люди на земле не ждут.
Потом и вовсе времени не стало,
Ты мылся, одевался и ушел,
Но беглый взгляд твой в зеркале усталый
Сказал Мне, что не все так хорошо.
На миг твой взгляд упал на Мое Слово,-
Я думал, ты поговоришь со Мной,
Я был готов утешить тебя снова,
Но нет, ты так увлекся суетой…
И днем, мой друг, Я вновь-и-вновь пытался
Вступить с тобой в полезный разговор.
Я ждал… Я не на миг не отлучался,
Но не Меня искал твой слабый взор.
А помнишь завтрак, вкусненькую пищу?
Все это было от Меня,
Кто хочет жить – духовной пищи ищут,
Те все сидят у Моего Огня.
Потом обед и вздох тяжелый снова,
А Я стоял так рядом за спиной,
Я ждал, что ты промолвишь слово,
Что, наконец, поговоришь со Мной.
…Что ты о чем-нибудь Меня попросишь,
Чтоб Я помог в решении проблем,
Но мысль тебя какая-то уносит
И ты ко Мне все так же глух и нем.
И, когда весть к тебе пришла плохая,
И слезы побежали в два ручья,
Я так хотел их вытереть, мечтая,
Что наконец-то пригодился Я.
Я отвлекал тебя от мрачных мыслей,
Я солнышка лучами согревал,
Я сделал так, чтоб радуги повисли,
Как разноцветный горный перевал.
Я ветерок послал тебе навстречу,
И дождь пролил обильной стороной,
Все птицы пели целый вечер,
Но все же ты не говорил со Мной.
И, даже, вечером, придя с работы,
Ты не был, почему-то, друг со Мной
И в спешке, приняв ужин, без заботы
Вдруг канул в телевизор с головой.
Программа увлекла тебя надолго,
Она важна, как видно, для тебя,
Она важнее разговора с Богом,
Зачем ты игнорируешь Меня ?
Иль уйма дел, что ты хотел закончить,
Настолько ли важны сейчас?
Чтоб переделать их не хватит ночи,
А ты уже не размыкаешь глаз.
Ты выбился из сил. Я понимаю.
Изнемогая, бросился в постель,
Меня, увы, совсем не замечая,
А Я так много выслушать хотел.
Мысль обо мне мелькнула на мгновение,
Но было это сквозь пространство сна,
И к Моему большому сожалению
Он одолел тебя до дна.
За целый день не проронил ни слова,
За что же ты не любишь так меня?
Но завтра Я приду, чтоб снова
Благословить тебя вначале дня.
Не для того Я написал все это,
Чтоб упрекнуть тебя, доставить боль,
Но чтоб помочь и делом, и советом,
Чтоб проявить к тебе Свою любовь.
Общение обоим нам нужно и полезно,
Я рядом буду, Я тебя дождусь,
Вдвоем, поверь, нам будет интересно,
С ЛЮБОВЬЮ, ТВОЙ СПАСИТЕЛЬ ИИСУС.
СЛУХАТИ вірш Письмо Иисуса человеку
СЛУХАТИ проповідь Християнство є Христо центричним
СЛУХАТИ пісню На землі багато так людей
СЛУХАТИ проповідь Небезпечно мати низьку планку для себе
Читати вірш Пророк – Олег
Ты там, за звездным небосводом,
Ты здесь, среди земной красы,
Но сердце падшего народа
В душе погибшей их следы.
И если Ты там, где забыли
Твою благую святость, Бог
Где смертью смертные судили
Твоих святых,
Где Твой пророк?
В своей стране от всех скрываясь
Живет, в одном лишь утешаясь,
Что средь молчащей темноты,
Остался с ним лишь только Ты.
Кто это сон ночной тревожит?
Кому не спится в этот час?
Чей это горький стон, быть может,
Жестокий недуг сердце гложит
И дух терзает каждый раз
Что нет желанного покоя
И в небо смотрит грустный взгляд,
Где звезд рассыпанный наряд.
Мерцает нежной чистотою,
Как будто тихо говоря о Боге праведном,
Но кто же своей молитвой ночь тревожит
Не тратя ни минуты зря
Кто этот муж с орлиным взором,
Горящим пламенем святым,
Кто он? Что к неземным просторам
Взывает дух его и с ним,
Как будто слился мир небесный
Он с виду беден и убог,
Но всем в Израиле известно,
Он верный Господу пророк.
Он тот, чей глас не умолкает
Чей крик зовет и обличает
Родной народ и каждый знает
С ним рядом неизменный Бог.
С ним Бог и в этом нет сомненья
В нем нет лукавства, нет греха,
Бессильна власть людского мненья
И яд мертвящий языка.
Над мужем избранным Владыкой
Как звук пустой, как дальний звон,
Но что же этой ночью он
Взывает ввысь в мольбе великой
Когда родному ты чужой
Любя своих, своим не свой,
Когда вкусив печать разлуки
В своей стране на вряд ли муки
Позволят спать в тиши ночной.
И странно, сложно, непонятно
Чужим в своем народе жить,
При этом свой народ любить,
Не ждя любви взамен обратно.
Любить, но не скрепя зубами
И снисходить, но не к греху
Любить и ждать, молясь ночами
И ждать, смотря в ночную тьму.
Так сам Господь нас ждал когда-то
Когда мы все ушли туда,
Туда, от куда нет возврата
Где нет ни счастья, ни добра.
И нас дождавшись, нас простивши,
Омыв, очистив, освятив,
Не упрекнув и вс¨ покрыв
Привлек к Себе любовью свыше.
Куда спешит толпа народа?
Кто их заставил в жаркий зной
Дорогой пыльной и сухой
Идти к морским шумящим водам?
Не боль безжалостной войны
Подняла всех людей на ноги
Не страх болезни,
Царь страны тревожит всех
И сам в тревоге
Три года не было дождя,
Три года небо жаркой крышей
Давило люд, но стало слышно
Что сам пророк позвал царя
И все спешат, ведь всем известно
Что тот, кто на Кармиле ждет
Закрыл молитвой небосвод.
Здесь непокорность неуместна
И труден путь и солнце жжет
И в сердце мира нет, но вот
Всё позади, пути усталость
Забыта жажда, но осталась
То что бессильна подавить
Душа людская, та тревога,
Когда нет мира с вечным Богом,
И смысла чтобы просто жить.
Пусть внешен мир, но в подсознаньи
Не жизнь, а так лишь – выживанье
И все попытки заглушить
Глухую боль, лишь тратят силы
Приблизив только мрак могилы.
Но путь окончен, шум умолк
Толпа народа и пророк
Лицом к лицу и только Бог,
Великий Бог с пророком вместе
Что в жизни может быть чудесней,
Когда живительный поток
Небесной силой вдохновленный
В словах не многих обличенный
Сердца волнуя через слух
Проникнул ярким светом в дух.
И будто одоленным стоном
Предстала быль уснувших дней
И потрясла умы людей
Вся прелесть Божьего закона
Где все уставы правды жгут
Где жизнь кипит
И вспомнил люд ,ту быль
Что жива и доныне
Когда отцы их шли в пустыне.
Как сам Господь в Египте суд
Свершил их всех освобождая,
Как глас звучал с вершин Синая,
К сердцам израильских детей,
Но в этот час всего сильней
Сам Бог явил себя народу
И над молчащим небосводом.
Ударил гром, покрывший дрожью
Окружность всю и пламень Божий
Сошел на жертву, сей урок
Пронзил сердца в огне великом
Народ взорвался с диким криком:
“Господь есть Бог,Господь есть Бог!”
Все в изумлении глубоком
И рады, ведь пришли не зря
И только тонкий слух пророка
Услышал дальний шум дождя.
Из всех вокруг него стоящих
Один лишь он постигнуть мог
Что в жизни нет сильней и слаще
Когда с тобою рядом Бог.
СЛУХАТИ вірш Пророк
СЛУХАТИ проповідь Вибрати з-поміж себе
