Ранкове богослужіння
На ранковому і денному служінні в помісній церкві нагадували про страждання та смерть Ісуса Христа за всіх людей.
«Наближа́лись до Нього всі ми́тники й грі́шники, щоб послу́хати Його» (Луки 15:1)
Ісус вчить, робить чудеса, говорить в силі Духа. І ось приходять грішники і митники, щоб його послухати.
«Фарисеї ж та книжники нарікали й казали: „Приймає Він грішників та з ними їсть» (Луки 15:2)
«І Він оповів: „У чоловіка одно́го було́ два сини. … А син ста́рший його був на полі. І коли він ішов й наближа́вся до дому, почув музи́ки та танці. І покли́кав одно́го зо слуг, та й спитав: „Що це таке?“ А той каже йому: „То вернувся твій брат, і твій ба́тько звелів заколоти теля відгодо́ване, — бож здоровим його він прийняв“. І розгнівався той, — і ввійти не хотів. Тоді вийшов батько його й став просити його. А той відповів і до батька сказав: „Ото, стільки ро́ків служу́ я тобі, і ніко́ли нака́зу твого не пору́шив, — ти ж ніко́ли мені й козеняти не дав, щоб із при́ятелями своїми поті́шився я. Коли ж син твій вернувся оцей, що проїв твій маєток із блудни́цями, — ти для нього звелів заколоти теля відгодо́ване“. І сказав він йому: „Ти за́вжди зо мною, дитино, і все моє — то твоє! Веселитись та тішитись треба було́, бо цей брат твій був мертвий — і ожив, був пропав — і знайшовся!» (Луки 15:11,25-32)
Фарисеї вважали себе вищим прошарком суспільства, адже вони намагались виконувати Божі заповіді і не розуміли, як Вчитель закону міг проводити час з грішниками. Фарисеї нарікали на це.
Проблема старшого сина була в тому, що він «служив» батьку. Він робив все, як найманий працівник, не усвідомлював, що він робить для себе, а не для батька. Старший син зациклювався лише на собі. Але весь маєток батьків був для сина. Батько працював для того, щоб син отримав гарний спадок. Син не цінував того, що працює з батьком, працює для себе.
Часто так і в духовному житті: християни служать Богу як «наймані працівники» з думкою, що «це ж Богу потрібно, не мені», « в мене є своє життя», «я пропрацював, тепер Ти мені винен», «я виконую Твої заповіді, а тепер дай мені те і те». Християнину повинно бути в задоволення служити Богу.
«І благав Він: „Авва-Отче, — Тобі все можливе: пронеси мимо Мене цю чашу! А проте, — не чого хочу Я, але чого Ти“» (Марка 14:36)
Ісус прийшов на землю і помер ради нас, просив в Отця, щоб виконалась Його воля. Ісус служив для людей і помер для нас. Він робив для інших.
Служіть іншим! Нехай ваше зацікавлення не закінчується на вас. Переймайтесь проблемами інших людей, допомагайте їм. Розширюйте Боже Царство. Реалізуйте свій статус синівства. Не зациклюйтесь лише на собі.
СЛУХАТИ проповідь Не зациклюйся лише на собі
СЛУХАТИ проповідь Тримайся першої любові і ревності до Бога
СЛУХАТИ проповідь Бог завжди залишається вірним
СЛУХАТИ проповідь Будьте завжди в спільності з Господом
СЛУХАТИ пісню Там на холме Голгофы Он
Відео ранкового богослужіння
Вечірнє богослужіння
СЛУХАТИ проповідь Бог завжди про нас піклується
Читати вірш Чого варта віра без страждання? – Тетяна Вегера
Чого варта віра без страждання?
Чим вимірюється вона у житті,
Як не тим хрестом без нарікання
І слізьми, що мали всі святі.
Легко вірити коли в житті все добре
Легко з пішими іти в бою,
Легко в битві поряд із хоробрим….
А коли стоїш ти на краю?
А коли ти молишся й не маєш,
А коли ти плачеш і без сил,
Чи тоді в житті не нарікаєш
Що твої слова усі без крил?
Легко вірити. Це на словах, а в ділі?
Коли бачиш ти каліку у житті,
Ледь душа тримається у його тілі,
Легко вірити тоді чи ні?
Що він встане зараз, заговорить,
Що воскресне з мертвих, побіжить.
Легко вірити коли Бог чудо творить,
А коли Господь чомусь мовчить?
Віра кожного пройшла вогненні печі,
Віра всіх пророків і царів.
І тягар схиляв найдужчі плечі,
Вірним не уникнуть тягарів.
Вірою зціляли й воскрешали,
Пащі левам затуляли у ровах,
Ворогів численних проганяли
Мали силу у своїх словах.
Вірою і небо затуляли
Й дощ рясний на землю проливавсь.
Інші вірою в кайданах помирали
Хтось в пустелях без води скитавсь.
Катували вірних аж до смерті.
На хрестах палили для юрби
Хтось достойним був за Господа померти
Й мати в небі вічнії скарби.
Хтось достойним був, бо твердо вірив:
Як не на землі, то в небесах
Збудуться всі заповітні мрії
Зникне біль, страждання, зникне страх.
Вірою за Господа вмирали,
Вірою усе життя жили
Про багатство навіть і не дбали
Вірою на хресну смерть ішли.
Чого варта віра без страждання?
В вірі, перше ніж творити чудеса
Маєш ти пройти випробування,
Залишитьсь вірним до кінця.
Вірним так, щоб міг колись сказати:
«Навіть якщо Бог і не зцілить,
Якщо, навіть закують за грати,
Хліба не дадуть, води попить
Якщо всі маєтки пограбують,
Заберуть із рук грудне дитя
Хай мене до смерті закатують,
Вірю в Бога, в Нім моє життя!»
Ось де віра, не слова ,а віра,
Та, що воскрешає і горить
Християнська, повна, тверда й щира,
Віра та, що з Богом поріднить
СЛУХАТИ вірш Чого варта віра без страждання
СЛУХАТИ проповідь Хоробрість
Читати вірш А надо, чтобы в каждом слове Бог – Інна Король
А надо, чтобы в каждом слове – Бог…
И надо, что бы в каждой мысли – свет.
Тогда и солнце вовремя взойдёт,
Тогда и злиться – надобности нет…
Бывает, очень сложно воспринять
Чужие недостатки и грехи.
Но стоит ли кого-то исправлять,
Когда от Бога сами далеки?
Не научились верить и прощать,
И сострадать мы можем не всегда.
А Бог умеет чудом поощрять
Людей, в ком не исчезла доброта…
В ком сохранились детские черты,
Они в душе… Там искренность живёт.
И раз не исполняются мечты,
То Бог ещё от вас чего-то ждёт…
Возможно, нужно просто сделать шаг…
Из сердца удалить вагон обид.
И Бог подаст какой-то верный знак,
Что к счастью путь свободен и открыт…
Я каюсь, что сама себе во вред,
Жила в плену уныний и тревог…
А надо, что бы в каждой мысли – свет…
И надо, чтобы в каждом слове – Бог…
СЛУХАТИ вірш А надо, чтобы в каждом слове Бог
СЛУХАТИ пісню Він розглядає сторінки твого серця
СЛУХАТИ проповідь Віра і діла
Читати вірш Побеждена – Віра Мовчан
Обескуражено лицо у смерти
Она ждала Его, считала выдох, вдох .
А Он воскрес – восстал во свете,
В духовном мире совершив переполох.
А дьявол думал, что продумал все детально.
Гордыня, ненависть и зависть
так гнала,
что он стараясь сделать больно максимально,
Увлекся так, что тьма подвог не засекла.
Все слуги смерти не по-детски развлекались.
Кровавым шоу наслаждаясь, не учли,
Не распознали что к чему, не догадались:
Зачем к Голгофскому холму Христа вели…
Плетя интриги, сея злобу и сомненья,
Готовя толпы, лица, роли и места.
Сам сатана, читая Божьи откровения,
не мог понять предназначение креста.
Губитель душ людских, наивно строя планы,
Решил, что крест – его идея, но Господь…
Как и когда-то с мудрецами караваны ,
так и тот крест готовил сам, смиряя плоть.
Он знал заранее, что будут пересуды,
Что затаскают из дворца в дворец, побьют…
Он знал количество монет в руках Иуды,
И до чего они в итоге доведут.
Христос готов был,
И все выдержав достойно,
Он за три года все сказал и все успел.
И как бы не было Ему в тот вечер больно,
Он плакал, мучался, но все-таки терпел
Огонь пощёчин и кнута прикосновения,
Он вынес кротко низко голову склонив,
На издевательство молчал,
И унижение, решил принять
То святотатство допустив.
Он шёл на крест, чтоб посрамить врага публично.
И брызги крови от вбиваемых гвоздей,
Что заставляли смерть смеяться истерично
Не просто делали грязнее палачей.
Они тянули небо вниз, но сам Создатель,
оставив Сына с сатаной наедине,
В этот момент был как сторонний наблюдатель.
Он ждал триумфа Иисуса в стороне.
Все окружение притихло, притаилось…
И в тот момент, когда Христос сказал: “Отец, в Твои я руки предаю мой дух! Свершилось!”
Открылось то, что крест начало – не конец.
Он, как никто тогда, нарушил планы ада.
Смерть не смогла его в могиле удержать.
Воскрес! Воскрес! Теперь разрушена преграда.
Он был рожден, чтобы преграды разрушать.
Обескуражено лицо у смерти.
Она ждала Его, считала выдох, вдох.
А Он живой, Он торжествующий во свете.
Он, побывавший человеком, Святый Бог.
СЛУХАТИ вірш Обескураженное лицо у смерти
СЛУХАТИ проповідь За що ми дякуємо Богу?
СЛУХАТИ пісню Бог прийшов померти за мій гріх
СЛУХАТИ пісню В час коли навколо сумнів
