Про пастирів
Євангелія показує читачеві чи слухачеві Христа, що певного часу намагався відвідати кожне поселення. Пріоритетом у Його служінні було навчання людей і проповідування їм (Мт. 9:35). Це демонструє чудову особливість пастора: він бачить основну потребу людей. А та полягає в навчанні. Зокрема, в тому, котре стосується стану людського серця. Воно в Біблії часто уособлює розум, емоції й почуття, бажання та волю. Стан серця формує в людині бачення своєї потреби, відтак і життя. Тому, важливо щоб той був належний, відповідаючи Божому задуму. На жаль, у реальності серця людей є зовсім інакшими. Неправильна позиція більшості щодо пізнання Бога веде до переверненого розуму та багатьох гріхів (Рим. 1:28-31). Обмануті спокусником люди часто потрапляють у плачевне становище. Вони втомлені [внутрішньо зранені та побиті дияволом і гріхами] й розпорошені (кинуті напризволяще). Саме такими їх бачить Ісус і змилосерджується над ними, навчаючи їх (Мт. 9:36).
Поставлені Господом на почесне служіння священники/пастори виконують Його доручення: піклуватися про людей, а саме, сприяти приємним Йому і необхідним їм змінам їхніх сердець. Милосердя цих Божих слуг являється в тому, що вони, вбачаючи справжнє становище зранених і полишених дияволом гинути наодинці, відверто говорять їм про це, через що нерідко зустрічають образи, ненависть і жорстокість. Але попри все виконання цієї важкої праці має продовжуватись, адже нею доноситься найбільша Господня турбота про Своє творіння, що впало.
Служіння пастора стосується не лиш окремих людей. Уривок зі Старого Заповіту (Єр. 3:2-3) промовисто зображає становище вибраної Богом нації, котра зрадила Йому й пожинає гіркі наслідки цього, серед яких і матеріальні [в результаті стримування ранніх і пізніх дощів у краю був голод]. Її відродженню передує настановлення та служіння пастирів (3:15-17). Для розквіту держави в тій повинні відбутися духовні зміни. Ті приходять у результаті клопіткого труда пасторів/священників, у серці яких відображається справжня персона Бога [Його мислення, воля, характер і бажання]. Пізнаючи Творця, Владику, Небесного Батька та Спасителя, вони змінюються також. У Господніх руках їхнє серце стає здібним відчутно впливати на інших. Ось тоді вони можуть пасти людей уміло. Тобто, маючи досвід і мудрість від Бога, пастори/священники наче професійні провідники здатні допровадити багатьох до належного стану [коли раніше лихе серце, що з допомогою згори відмовляється від упертості, набуває смирення та покори перед Господом і Його Законом]. Їм навіть не стає на заваді відсутність у людей бажання рухатися туди. Зрештою, служителі, вміло скеровуючи, доступно навчаючи Писанням і наполегливо ведучи багатьох до Господа, сприяють появі та збільшенню мудрості в тих, кого вони покликані дбайливо пасти.
Створюючи в людях нові серця [чисті почуття, благочестиві бажання, думки й наміри], що відповідають Його чудовому задуму, Бог одночасно піклується про націю. Духовне відродження безперечно приведе до розквіту держави. Тому, дбаючи про країну, ми повинні благати Бога про пастирів по Своєму серцю, що пастимуть людей уміло та розумно (Єр. 3:15, Мт. 9:37-38). Наостанок, рясно та постійно благословляймо цих робітників на великій Господній жниві, щоб їхня відповідальна праця не припинялась і була надзвичайно плідною.
