Доторк і звʼязок
Зацікавлена певним предметом людина нерідко хоче до того торкнутися. Це допомагає їй встановити своєрідний звʼязок із ним. Тоді принаймні на трохи з'являється відчуття, ніби той належить їй. У контексті Причастя ми торкаємося хліба й вина, котрі є пробразами тіла та крові Христа. Через цю священну дію налагоджується звʼязок із Богом і вічністю. Дуже добре, коли ми це розуміємо, готуючись до Спомину та пригадуючи зроблене Христом для нас. Адже звʼязок із Богом є надзвичайно важливим для вірян.
Одного разу наші прабатьки переступили Господню заповідь. У результаті цього порушився звʼязок із Джерелом життя й до світу увійшла смерть (Рим. 5:12). Як засоби для наближення людини до Бога, Закон і жертвоприношення тварин лише тимчасово допомагали (Євр. 10:1). Гріхи невдовзі повторялися. Звʼязок із Богом у бажаній мірі знову здавався недосяжним. А ще люди не завжди користувалися тими засобами так, як належало б те робити. Тому, проблема мала вигляд нерозвʼязної. Прірва між Богом і людиною видавалася нездоланною. Втім останнє слово було за Господом. Отже, Син явився на землю для побудови надійного мосту до Отця. Його дорогоцінної жертви вистачило для спокути гріхів усього світу за всю історію планети (Євр. 10:12). Лише завдяки Сину кожен, хто вірує, вдосконалившись у Ньому, може мати близькі взаємини з Отцем і нерозривний звʼязок із Ним. Ось чому зроблене Христом є надзвичайно вагоме для нас і саме тому воно варте регулярного пригадування та проголошування.
Беручи участь у Причасті, ми святкуємо змогу мати доступ до Бога та Його благодаті. Наша радість у тому, що наша спільність із Господом стала реальною через Ісуса Христа. Вживаючи хліб і пʼючи вино, ми святкуємо вічне життя, що було подароване нам ціною нестерпних страждань, пролитої крові та незаслуженої смерті Сина. Тому, зважено торкаючись святині, міркуймо про вчинене Господом і в результаті переповняймося вдячністю та бажанням прославити Його за відновлений незамінний звʼязок з Отцем.
