Сьогодні хочу поділитися з вами роздумами про радість. Хоча, зізнаюсь, часи нині нелегкі: в нашій країні війна, багато горя, сліз. Лише вчора ми з братами повернулися з Донбасу. Люди там пригнічені, дехто навіть ображений на Бога — мовляв, чому Він це дозволяє? У нас на очах згоріло три машини, повітря пронизане гулом дронів. Важкі часи. І в цьому стані багато хто уявляє Бога суворим, далеким — немов старого дідуся на небі, що не хоче, щоб люди раділи.
Але апостол Павло пише у Посланні до Филип’ян 4:4:
«Радійте в Господі завсіди, і знову кажу: радійте!»
Подвійне повторення — це заклик, це наголос. Павло говорить: не просто можна, а треба радіти — навіть у випробуваннях. Радість — це ліки. Цар Соломон казав:
«Серце радісне добре лікує» (Приповісті 17:22).
Це справді універсальні ліки — не з аптеки, а від Господа. Сучасна наука підтверджує: емоційний стан напряму впливає на здоров’я.
Та де взяти радість, коли її немає? Маленькі діти радіють іграшкам, але ця радість — тимчасова. Є різниця між веселістю й справжньою радістю. Веселість у сп’янінні минає — і часто залишає біль. Але я кажу сьогодні про іншу радість.
Справжня радість — це дар від Бога, вона глибока, вкорінена в серці Святим Духом, і не залежить від обставин.
Згадаймо Різдво: Ангел сказав пастухам — «Сповіщаю вам велику радість, яка буде всім людям!»
Чому? Бо народився Спаситель. Це не просто ще одна дитина. Це Христос, який спасає людей від гріхів їхніх.
Після зустрічі з Немовлям пастухи повернулися, сповнені радості. Згодом Ісус посилає 72 учнів, і вони також радіють, бо бачили силу Божу. Але Христос сказав:
«Не тіштеся тим, що духи вам коряться, але тіштеся, що ваші імена записані в небі.»
Ось справжня радість!
Тож навіть коли навколо труднощі й біль, пам’ятай: твоє ім’я записане в Книзі Життя. І це причина радіти — завжди.
