Навіщо пізнавати Бога?
Чи знаєте ви Бога так, як Він хоче того? Хоча неможливо досягнути повного пізнання Господа, воно щодня має відбуватись у житті християнина. Йдеться не лише про накопичення відомостей про Нього. Потрібно пізнавати Господа як особистість, яка зацікавлена в найвищому добробуті людини. Це необхідно для побудови та розвитку тісних стосунків із Ним, яких особливо потребує кожна людина. Ми власне були створені для цього. Ради солодкої та корисної спільності з Богом варто докладати зусилля для пізнання Його. Чим більше Він відкриє Себе для нас, тим краще буде для нашої душі. Розгляньмо ще деякі причини, що спонукатимуть нас до регулярного, глибокого й особистого пізнання Господа.
Люди, котрі відгукуються на поклик Бога та наближаються до Нього, позитивно змінюються. З часом вони краще Його розуміють. Їм усе частіше вдається поводитися так, як Йому до вподоби. Проте найважливіше, що відбувається з тими, котрі намагаються пізнавати Бога, це поява й укорінення сприйняття Його найкращим і найдорожчим від усіх і всього (зокрема, від мудрості, сили, багатства) та формування відповідного ставлення до Нього (Єр. 9:22-23). Йому приємно бути для людини Господом, Спасителем, сенсом життя та джерелом благословіння, й отримувати хвалу від неї. Христос радіє, коли бачить, як ті, задля порятунку котрих Він незаслужено помирав на хресті, шукають Його та насолоджуються Ним (Іс. 53:11). Отже, пізнання Бога необхідне для догоджання Йому. Творіння має бути зацікавлене в тому, щоб учиняти приємність Творцеві, чи не так?!
Тілесна людина не може вести життя, котре до вподоби Господу. Також у неї не вийде виконувати Його волю, бо спочатку потрібно довідатися про ту та переконатись у доречності тієї з допомогою мудрості від Нього (Кол. 1:9-10). До свого навернення до Господа, Павло гнав Церкву, гадаючи, що цим догоджає Богу. Після зустрічі з Ісусом дорогою в Дамаск, він пізнав Його як Сина Божого. Майбутній апостол змінив уявлення щодо Того, Кому служили люди, котрих він ревно переслідував. І відтоді Павло розпочав істинно догоджати Господу. Тому, пізнання Бога необхідне для виконання Його волі (щодо Церкви й кожного у ній) та служіння Йому (Рим. 12:1-2). Він хоче від нас освячення, доброчинства, самопожертви у праці щодо поширення Царства Небесного. Ми будемо згідні з волею Господа тоді, коли завдяки Писанню та через особисте переживання добре знатимемо Його святим, милосердним, справедливим, премудрим і всевишнім. А пригадування зробленого Ним для нашого порятунку та нового життя вестиме нас до щирого послуху Йому.
Проходячи труднощі, люди схильні залишати Бога. Це трапляється тому, що вони не пізнали Його особисто. Доволі непросто постійно розмірковувати про Господа, впокоряючи своє серце через усвідомлення сутності, величності та слави Всемогутнього. Ще важче застосовувати Його правду в усіх сферах життя, поводячись відповідно тому, що Він обʼявив про Себе нам. Але ми даром отримуємо спасіння й особисто пізнаємо Бога не для легковажного й егоїстичного користування тим. Воно вручене для звершення того через терпеливість, посвяту, благовістя. Нас оточують люди, котрі загинуть у гріхах, якщо ми не поділимося з ними Доброю Новиною та не покажемо їм її правдивість, актуальність і силу нашим життям (особливо реакцією на труднощі та проходження тих). Отже, пізнання Бога необхідне для звершення спасіння та стійкості в обставинах складного характеру (Флп. 2:12, 2Тим. 3:15).
Бог задоволений тими, котрі на всіх своїх дорогах (Пр. 3:6) пізнають Його як Господа та Спасителя, відтак і люблять, шанують і шукають. Отже, не припиняймо робити цього. Молімося, щоб якомога більше людей прийшло до пізнання Бога та Його правди. Розповідаймо багатьом про Нього. Зрештою, дякуймо Господу за те, що Він дозволив пізнавати Себе.
