Значущість дослідження Писання
Уривок — Пс. 118(119):97-105 — із чудового повчального псалма розповідає читачеві/слухачеві про належне ставлення до Божого Закону та Писання взагалі. Більшою мірою воно полягає в роздумуванні над Словом¹ і дотримуванні його принципів. Останнє також означає не відступати від Господніх присудів/законів, які заховані там.
Ездра — нащадок Аарона, первосвященника, та вчитель — яскраво демонструє схожі принципи доброго ставлення до Святого Письма. Прагнення серця цього чоловіка полягало в дослідженні, впроваджені та навчанні Закону людей у тому суспільстві. Рішення та приклад Ездри, на плечах якого лежала велика відповідальність, були надзвичайно доречними та вагомими, надто в історичному контексті². Можна зазначити, що дослідження Закону відіграє надзвичайно важливу роль у наступних аспектах правильного ставлення³ до нього. Проте всі вони випливають із дечого ключового. Йдеться про любов до Господа й усього, що походить від Нього. Зокрема, до Його слів. Отже, варто регулярно запитувати себе: “Як (настільки палко) я кохаю Писання?”.
Переходячи до значущості дослідження⁴ Слова, доцільно ще дещо зауважити. Воно має приводити нас до Христа, не до суперечок або гордості через особливі відкриття чи знання. Добре, чому ж так важливо досліджувати Писання.
- Бо завдяки цьому під дією Святого Духа відбувається народження та зріст (1 Пт. 2:2-3, 25). Немовля просить їсти й альтернативи не приймає. Хоча дорослі не ростуть у тому сенсі як діти, вони повинні харчуватися. Духовна людина має постійно зростати, тому потребує Слова.
- Бо при доброму харчуванні міць і сила (1 Ів. 2:14). Дефіцит поживних речовин у результаті недоїдання спричиняє проблеми для фізичного тіла. Нестача Слова для духа відгукується знесиленням і втомою. Коли воно перебуває в серці, тоді можливо перемагати диявола.
- Бо слово Боже — зерно (Лк. 8:11). Тільки воно може змінити/відродити зіпсоване гріхом серце. Лиш із ним є перспективи доброго плодоношення. Слово досі сіється. Це відбувається впродовж особистого читання й дослідження також. Але чи ми щоденно запускаємо сіяча на поле нашого серця для регулярного сіяння живого зерна.
- Для того, щоб одного критичного часу не виявитися банкрутом (Лк. 8:18). А для цього необхідна постійність і пильність у дослідженні Писання (Іс. Нав. 1:8) спільно з уважністю при цьому.
- Для того, щоб не проминути суті Слова (Мт. 22:29). Без достатньо глибокого дослідження Писання ми ризикуємо зосередитися на сухій і неефективній релігійності й надалі керуватися нею.
- Для того, щоб витримати тиск гріховного світу (2 Тим. 3:2-7, 13-15). Орудуючи людьми, що залишили Слово та Христа, в останні часи диявол невтомно намагається негативно вплинути на вірян. Але завдяки Писанню ми можемо встояти. Тож, як у нас зі знанням Біблії? Настільки ми наповнюємо своє серце нею?
Вечірнє богослужіння
