Богослужіння 13 жовтня, де Карʼєрна продовжувала святкування свого ювілею, відзначилося присутністю вельмишановного гостя з міста Тампере, Фінляндія, близького друга нашої церкви пастора Пеко. Його супроводжував перекладач брат Павло. Дорогі гості з любовʼю привітали помісну церкву з її значущою віхою, добросердечно зичачи ще більше Господніх благословень і звершень у майбутньому. Своєю мудрою й актуальною проповіддю Пастор Пеко повчально підбадьорював присутніх і глядачів онлайн-трансляції.
Гість пригадував особливо важкі часи на його батьківщині, коли Фінляндія, подібно Україні в сучасності, зустрілася з агресією східного ворога. Хоча країна Пастора Пеко тоді залишилася без особливо потрібної підтримки ззовні, вся держава шукала в молитві допомоги Всевишнього. Зрештою Бог явив для Фінляндії надзвичайну милість. Озираючись у минуле, пастор Пеко заохочував українців поводитись аналогічно, бо Господь чує прохання щирих і покірних сердець у будь-якому часі й обставинах, отже невдовзі Всемогутній учинить дивовижне!
Чи вдячні за тебе Богу
У контексті святкування 50-річчя нашої Церкви, часто згадуються ті, за вірність і служіння котрих інші люди вдячні Богу. Нам однозначно подобається бути відзначеними за щось добре. Ще краще, коли хтось щиро дякує Господа за нас. У своєму листі до Филипʼян апостол Павло називає те, чим особливо порадували його віряни македонської церкви. Він дякував Богу за них, а також їм особисто, за участь у поширенні Євангелії (Фил. 1:5), молитовну підтримку (1:18-19), привʼязаність і турботу (2:25), матеріальну допомогу (4:10, 15-16), вірність і духовне зростання.
Переживши власну трагедію, моавійка Рут прийняла непросте рішення щодо своєї свекрухи (Рут 1:16-18), покинувши власну батьківщину та прибувши з нею до чужої країни, котре зрештою виявилося правильним. Упродовж тих подій і після щасливого кінця тої історії Ноемі швидше всього була вдячною невістці — водночас і Богу за неї — за її відданість, любов, опіку, працю й забезпечення, подаровану надію на майбутнє (продовження роду) та потіху в старості в обличчі внука, прадіда славнозвісного царя Давида.
Як і Рут або филипʼяни ми можемо стати тими, за поведінку, слова, служіння, працю, характер яких інші прославляють Господа. Це відбуватиметься тоді, коли в нашому серці зростатиме, а в житті проявлятиметься, плід (Гал. 5:22-23), що викликатиме в середині навколишніх (особливо вірян, але не тільки) подяку для Бога. Тому, ходімо за духом і залишаймося Христовими! Зрештою, намагаймося бути вдячними Господу за все, завжди, тобто навіть у випробуваннях і небажаних обставинах (1 Сол. 5:16-18), і за інших, адже це формує добре ставлення до Бога та ближнього, переповняє серце любовʼю й радістю та береже його від зла!
Денне богослужіння
