Покора авторитету
Повертаючись із поклоніння Богу в Єрусалимі, скопець читав Писання, не розуміючи його. Воно стало зрозумілим для нього завдяки поясненню Пилипа. Писання привело скопця до певних змін, у результаті яких він отримав радість (Дії 8:35-39). Бог бажає відкрити Себе нам через Своє Слово, щоб ми не просто знали про Нього, втім і мали глибоке пізнання Його та розуміння Його волі (Єремія 33:3).
Для християнина Святе Письмо — авторитет, якого потрібно триматись і ніколи від нього не відходити (Галатів 1:1-2, 6-8, 11). В апостолів не було Біблії в її теперішньому вигляді. Проте, вони звіщали Євангелію написану в їхніх серцях. Те, що вони говорили, Бог підтверджував Своєю силою. Його Слово, що лунає в явленні духа та сили, буде міцним фундаментом для віри й успішного християнського життя (1 Коринтян 2:1-6). Воно, що звучить у проповідях (і не тільки) веде слухачів і читачів до кардинальних змін, які полягають як у відмові від поганого, так і набуті доброго спільно з розвитком гарних чеснот і рис. Послідовники Христа повинні невпинно перетворюватись у Його образ. А цьому безпосередньо сприяє Боже Слово. Воно позитивно змінює.
Те, що звучить у Писанні, не завжди зрозуміле християнам. Іноді воно не подобається нам. А ще часто його незручно та важко слухатись і виконувати — зустрічаючи переслідування та почуваючись сміттям для світу (1 Коринтян 4:8-13, 16) чи платячи податки владі, що порою вчиняє зло (Римлян 13:1-7). Але, Писання зринає з уст того, Хто має слова життя вічного; власне воно є ними (Івана 6:66-69). Тому, його потрібно сприймати так, як Бог сказав, навіть якщо це нам не подобається та не вміщається в розум. Воно — міцна основа для нашої віри й авторитет, якому необхідно коритися за будь-яких умов і обставин.
Отже, не зупиняймося на поверхневому розумінні Бога та Його Слова. Ґрунтуймо на ньому, виявленому для нас духом і силою, свою віру. Та, зрештою, підкоряймося цьому нерушимому авторитету, позитивно змінюючи себе
Денне богослужіння
Іван говорив на тему важливості відносин в церкві. Один із сегментів цієї теми - це взаємодопомога. Вона може бути як словесною (докір, потіха, підбадьорення), фізичною (матеріально або через добрі справи), так і духовною(піст, молитва). Допомога розвиває і поглиблює відносини між членами церкви.
Інколи допомога може лишатись непоміченою. Щоб цього не виникало з нами, Господь навчає нас бути вдячними. Не можна постійно лише отримувати, а взамін нічого не віддавати.
1 Сол. 5:12: "Благаємо ж, браття, ми вас, — шануйте тих, що працюють між вами, і в вас старшинують у Господі, і навчають вас вони."
Чому брати і сестри допомагають один одному? Головний мотив - це те, що Господь зробив для нас набагато більше. Допомога - це один із проявів вдячності Богові.
Найдорожче, що ми можемо мати - це відносини. Коли ми вкладаємо у відносини, ми ніколи не програємо, це на майбутнє буде чинити добрий вплив.
