Как нас найти

Март 2015 Печать
Новости - Архив новостей
Автор: Administrator   
01.04.2015 00:00

1 марта 2015 г.

Утреннее богослужение

Сергей Антонец

Сергей Антонец Сергей Антонец

Что может сегодня мешать верующим людям, церкви Христа иметь небесную пищу? Хотелось бы относиться к каждому богослужению как к святыне, как к пище с неба.

Писание говорит: «Извергните развращенного из среды вас»

Посему и мы, имея вокруг себя такое облако свидетелей, свергнем с себя всякое бремя и запинающий нас грех и с терпением будем проходить предлежащее нам поприще... (Послание к Евреям 12:1).

Не просто удалите, не просто выбросьте, но «свергнем с себя всякое бремя и запинающий нас грех».

Наша жизнь складывается с успехов и неудач, потрясений и разочарований. Хотелось бы, чтобы у нас были только успехи. Но это не так интересно: когда люди беспечны, они теряют общение с Богом. Слава Богу, что Он допускает в нашей жизни испытания, которые нам нужно пройти. Это формирует в нас осознание того, что мы знаем нашего Бога, мы храним себя для нашего Бога.

Иисус Христос пришел на эту землю во тьму, к простолюдинам, чтобы через нас загорелся свет евангелии Царства Божьего. Этот свет сделал нас новыми людьми и этот свет светит.

«Все вокруг виноваты, но мы никогда не виноваты – мы в церковь ходим». Давайте будем искренни перед собою и перед нашим Господом: как мы видим справедливость? Как может с нами поступить справедливый Бог, и как мы можем отреагировать справедливо из-за происходящего?

Одна из причин, которая мешает нам с радостью совершать вечерю любви, это наше неверие: что-то происходит, что-то влияет. Вера не разделяет нас на богатых или бедных, здоровых и больных, сытых и голодных. Вера обращает наши взоры на Иисуса Христа.

Будучи детьми Божьими, знаем, что Сам Бог печется о нас, что Сам Бог сделает для нас все хорошо, убирая с наших путей сегодня все, что нам мешает. Он убирает с наших путей неверие, чтобы мы наконец облеклись той силою, которую Бог дал для Своей церкви, чтобы мы сказали: «С нами Бог!» Я не знаю, как я буду жить завтра, но я буду жить с Богом, и от этого мне будет хорошо!

Вера – это не то, что мы видим. Вера есть, когда нет ничего. Свергая с себя все, что неугодно для Бога, всматриваясь и изучая историю шествия израильского народа, мы можем для себя определить один момент: в вере ли я? Неужели это настолько важно, чтобы испытывать себя, смотреть в свое сердце, не изнемогать, когда все изнемогают, но быть действительно новым творением во Христе Иисусе? Зайдите в свою тайную комнату, закройте за собой двери и скажите для себя: «Я совершенно другой человек, Бог позаботится обо мне».

Враг знает, ради чего мы здесь, и он ставит нам препятствия. Но взирая на Начальника и Совершителя веры нашей Господа Иисуса Христа, мы побеждаем, потому что жив Господь и жива душа наша.

С. Антонец

Борис Порфирович Мозговой Борис Порфирович Мозговой Нина Рябенко Нина Рябенко Лида Лида

Хор Хор

"Алілуйя"{play}http://www.divshare.com/direct/26873086-d28.mp3 |transparent[BGCOLOR]{/play}

Читать стихотворение Инны

Вечернее богослужение

Роман Коростель

Роман Коростель Роман Коростель

До учнів з'явився Ісус після Свого воскресіння і говорить: «Мир вам!» Ці слова дали той мир, з яким пришов Ісус Христос. Але там не було одного учня – Хоми.
А Хома, один з Дванадцятьох, званий Близнюк, із ними не був, як приходив Ісус. Інші ж учні сказали йому: Ми бачили Господа!... А він відказав їм: Коли на руках Його знаку відцвяшного я не побачу, і пальця свого не вкладу до відцвяшної рани, і своєї руки не вкладу до боку Його, не ввірую! (Від Івана 20:24,25).
Хома, чому для тебе настільки важливі ці рани на Його руках? Чому не просто Хома хотів побачити Ісуса, щоб повірити, але пальці вложити в Його рани? Хома бачив ці руки, коли вони були здорові і зціляли інших, робили знамена і були благословінням для багатьох людей. І він бачив ті руки, які були пробиті на Голгофському хресті. Ці руки стали іншими. Люди, які прийняли Ісуса Христа як особистого Спасителя, теж стали інші. Ми з вами стали іншими, коли повірили в жертву Його. Ці Руки змінили нас, бо вони взяли наші гріхи і пробили їх на тому дерев'яному голгофському хресті, подарувавши нам свободу від гріха.
За вісім же день знов удома були Його учні, а з ними й Хома. І, як замкнені двері були, прийшов Ісус, і став посередині та й проказав: Мир вам! Потім каже Хомі: Простягни свого пальця сюди, та на руки Мої подивись. Простягни й свою руку, і вклади до боку Мого. І не будь ти невіруючий, але віруючий! А Хома відповів і сказав Йому: Господь мій і Бог мій! Промовляє до нього Ісус: Тому ввірував ти, що побачив Мене? Блаженні, що не бачили й увірували! (Від Івана 20:26-29).
Ми блаженні, бо ми увірували, хоч і не бачили Ісуса Христа.
І сказав був Сіон: Господь кинув мене, і Господь мій про мене забув... Чи ж жінка забуде своє немовля, щоб не пожаліти їй сина утроби своєї? Та коли б вони позабували, то Я не забуду про тебе! (Ісая 49:14,15).
Можливо, ти переживаєш певні труднощі в своєму житті, можливо, ти кажеш, що Господь про тебе забув і приходить сумнів у серце. Але Господь каже: «Якщо навіть і мати забуде грудне немовля, то Я все одно не забуду про тебе».
Отож на долонях Своїх тебе вирізьбив Я, твої мури позавсіди передо Мною (Ісая 49:16).
На долонях Своїх Він вирізьбив нас! Не просто написав чи намалював, але вирізьбив! Коли в серце приходить сумнів: «Господи, Ти не чуєш, Ти не відповідаєш, Ти десь далеко», Бог каже: «Я на долонях Своїх тебе вирізьбив! Ти зовсім близько – ти на Моїх долонях, Я пам'ятаю про тебе».
Надіє Ізраїлева, Господи, посоромлені будуть усі, хто Тебе залишає! Ті, що Мене покидають, на піску будуть списані, бо вони покинули Господа, джерело живої води (Єремія 17:13).
Ті, хто покидають Господа, - вони як ті, хто написаний на піску. Прийде якась навала – весь цей запис змиється. Коли ми десь спотикаємося, коли ми падаємо, Ісус протягує нам Свою пробиту руку і витягує нас з того рову. Але чи відчуваємо ми біль в своєму серці, коли ми завдаємо біль для Нього? Як би хотілося, щоб Дух Святий ворушив наше серце, щоб ми боялися Бога і не завдавали Йому тих ран, які ми можемо завдавати своїм непослухом, своїм невірством. Якщо ми будемо бачити постійно перед очима Голгофу, нам не захочеться завдавати рани Йому.
Я прихилявся до тих, що Мене не питали, Я знайдений тими, що Мене не шукали. Я казав: Оце Я, оце Я! до народу, що Йменням Моїм не був званий. Я ввесь день простягав Свої руки до люду запеклого, що він, за своїми думками, дорогою ходить недоброю... (Ісая 65:1,2).
Сьогодні Бог все ще простягає Свої руки до тебе, щоб повести тебе по Своїй волі. Ніхто не може вкрасти з Його руки, якщо ми самі не вирвемося. Господь проведе і не залишить, бо Він вірний Бог. Рани на Його руках – це свідчення того, що в Христа є наречена, є Його викуплена.
Хай в нашому серці буде це благоговіння, щоб нам сказати: «Господи, я не хочу ворушити Твої рани, але я хочу Твою любов донести до цього світу, який Тебе не знає».
Р. Коростель

Иван Загребаев Иван Загребаев Денис Огуля Денис Огуля Александр Максименко Александр Максименко
Д. Огуля

 

Молодежь Молодежь

Читать стихотворение Кристины

 


8 марта 2015 г.

Утреннее богослужение

Сергей Тытарь

Сергей Тытарь Сергей Тытарь

Повела б я тебе й привела б у дім нені своєї: ти навчав би мене, я б тебе напоїла вином запашним, соком гранатових яблук своїх! (Пісня над піснями 8:2).
Була ж в неї сестра, що звалась Марія; вона сіла в ногах у Ісуса, та й слухала слова Його... Господь же промовив у відповідь їй: Марто, Марто, турбуєшся й журишся ти про багато чого, а потрібне одне. Марія ж обрала найкращу частку, яка не відбереться від неї... (Від Луки 10:39, 41, 42).
Книгу Пісні пісень ми розглядаємо як книгу про стосунки Ісуса Христа зі Своєю нареченою – Церквою. Церква – це не абстракція, але це конкретні люди, це ми з вами. Коли ми говоримо про стосунки церкви з Христом, ми розглядаємо в тому числі й стосунки кожного з нас з Христом. На місці Марії і Суламіти ми можемо уявити себе: я готова слухатися, мені ця наука цінна. Ця частка не відніметься від нас – частка учня Ісуса Христа.
В історії розмови Ісуса з самарянкою учнів здивувало не походження жінки, але те, що з жінкою Ісус розмовляє. Не було це прийнято в країні Юдейській.

Коли ми співаємо «Я сиджу у ніг Ісуса, слухаю Його слова», ми повинні дякувати Ісусу за цю революцію, яку зробив Він. Ісус урівняв в правах чоловіків і жінок. Це велика перевага для сестер – бути учнями Ісуса Христа.
Бог призначає певний порядок в церкві. І не потрібно виходити з каструлями і гриміти ученицям за право стати старостою класу, адже це велика честь бути ученицею в цьому класі – в класі Ісуса. А яке місце Він приготував в класі, – це другорядне питання.
І прийшла Тамара до дому свого брата Амнона, а він лежить. І взяла вона тіста, і замісила, і приготовила на очах його, та й спекла млинці.І взяла вона сковорідку, і виложила перед ним, та він відмовився їсти... (2 Самуїлова 13:8,9а).
Тамара – непроста дівчина. Це дочка царя Давида і внучка царська. Здавалося б, в Давида є стільки рабинь, хай вони замісять і спечуть тих млинців. Але ж ні – іде місить, ліпить, пече. Це урок для сестер: смирення, послух, працелюбство. Смирення в тому, що погодилася місити це тісто. Послушна була батькові, не сперечалася. Й працелюбна – вона знала вже, що робити з тим тістом.
А поруч нього направляв Шаллум, син Лохеша, зверхник половини єрусалимської округи, він та дочка його (Неемія 3:12).
Зверхник половини єрусалимської округи із своєю дочкою будує стіни. Комусь треба навчитися млинці пекти, а комусь доведеться каміння носити. Ми не знаємо, що вона точно там робила, але в історію Дух Святий записав цю дівчину, що вона допомогла будувати єрусалимський мур.
Для нас всіх є праця: в когось більша, в когось менша, але Господь цю працю для нас вбачає. Важливо, щоб ми були учениками й ученицями Ісуса Христа. Бо коли ми вчимося в Ісуса Христа, ми навчимося і ліпити, і шити, і будувати в залежності від того, де наш Учитель нас поставить. Він вчитиме нас тому, куди Він нас призначає.
... а що ще шукається в доморядниках, щоб кожен був знайдений вірним (1 до Коринтян 4:2).
Ось це побажання для всіх нас, щоб кожен залишився вірний: як ми навчилися від Ісуса Христа, так щоб ми і ходили в Ньому.
С. Тытарь

Тамара Листовныча Тамара Листовныча Александр Минич Александр Минич Надежда Бойко Надежда Бойко

Читать стихотворение Тамары Листовичной

Илона Илона Валентина Задиенчук Валентина Задиенчук Николай Каленик Николай Каленик
"Голос любові"

Читать стихотворение Валентины Задиенчук

Н. Каленик       

Преподаватели воскресной школы Преподаватели воскресной школы

Воскресная школа Воскресная школа

Хор Хор
"Чудный чертог"

 

Дневное богослужение

Николай Каленик

Николай Каленик Николай Каленик

Коли батьки приносять дітей на молитву, радіє вся церква. Коли Бог посилає дитину в сім'ю, це благословіння для цієї сім'ї. На землі майже не буває такого благоприємного для плоті часу, коли ми живемо повністю в достатку і нічого нас не тривожить. Господь сказав: «Не турбуйся!», просто не будь лінивим.
І сказав увесь народ, що були в брамі, та старші, свідки: Нехай дасть Господь цю жінку, що входить до дому твого, як Рахиль та як Лію, що вони обидві збудували Ізраїлів дім... (Рут 4:11а).
Рахиль та Лія обидві збудувати дім Ізраїля. Мудра жінка дім будує. І ці жінки були жінками мудрими, вони збудували дім Якову.
І розбагатій в Ефраті, і здобудь собі славне ім'я в Віфлеємі (Рут 4:11б).
Вооз – предок Давида, а з дому Давидового народився Ісус Христос. Якби сьогодні запитати батьків: а ким будуть ваші діти? І які потомки у вас будуть? Ми скажемо, що частково від нас це закрито. Благословіння, яке давали Воозу, спрацювало через декілька поколінь. І він став славним у Вифлиємі.
І сказали жінки до Ноомі: Благословенний Господь, що не позбавив тебе сьогодні родича! І буде славним ім'я його серед Ізраїля. І він буде тобі потішителем душі та на виживлення твоєї сивини, бо породила його твоя невістка, що любить тебе, що ліпша тобі за сімох синів. І взяла Ноомі ту дитину, і поклала її на коліна свої, і була їй за няньку (Рут 4:14-16).
Ви бачите, що говорять ці люди? Вони знають цю сім'ю, знають Ноомі та Руф і засвідчують так. Ноомі пережила в своєму житті багато скорбот та труднощів, і у старості стала нянькою для свого внука.
А сусідки назвали ім'я йому, говорячи: Народився син для Ноомі! І назвали ім'я йому: Овед. А він батько Єссея, Давидового батька (Рут 4:17).
Сусіди дали ім'я цій дитині – вони знали, що кажуть, бо бачили життя цієї сім'ї. Руф для Ноомі була кращою за сімох синів.
Сьогодні від наших відносин, від стосунків чоловіка і жінки залежить виховання наших дітей. В сім'ї дитина перебуває доти, доки не створить власну сім'ю і саме сім'я найбільше впливає на дитину. Гарні стосунки Вооза, Руфи та Ноомі відбилося на цьому хлопчику, який став дідом Давида.
Ми теж турбуємося про наш родовід і бажаємо, щоб імена наших дітей були записані в Книзі Життя. Нехай в цьому допоможе нам Господь.
Н. Каленик

Александр Власик Александр Власик alt alt alt alt

Благословение детей Благословение детей

Группа Группа
"По милості Господа"              

"В небеса йдіть грішні люди"

 

Вечернее богослужение

Павел Озеруга

Павел Озеруга Павел Озеруга

Далее сказал: исходящее из человека оскверняет человека. Ибо извнутрь, из сердца человеческого, исходят злые помыслы, прелюбодеяния, любодеяния, убийства, кражи, лихоимство, злоба, коварство, непотребство, завистливое око, богохульство, гордость, безумство, — все это зло извнутрь исходит и оскверняет человека (Св. Евангелие от Марка 7:20-23).
Поговоримо про «лихоимство».
Я писал вам в послании — не сообщаться с блудниками; впрочем не вообще с блудниками мира сего, или лихоимцами, или хищниками, или идолослужителями, ибо иначе надлежало бы вам выйти из мира сего. Но я писал вам не сообщаться с тем, кто, называясь братом, остается блудником, или лихоимцем, или идолослужителем, или злоречивым, или пьяницею, или хищником; с таким даже и не есть вместе (Первое послание к Коринфянам 5:9-11).
Апостол Павло говорить, щоб ми навіть не їли разом з лихоїмцями.
... ни воры, ни лихоимцы, ни пьяницы, ни злоречивые, ни хищники — Царства Божия не наследуют (Первое послание к Коринфянам 6:10).
Якщо самому поїсти – це нормально пережити, то не потрапити в Царство Боже – це вже серйозно. Якщо ми будемо християнами і будемо залишатися в користолюбстві (лихоїмстві), ми не наслідуємо Царства Божого.
Лихоїмці – це люди, які наживаються на лихові інших.
Якщо подивитися на приклади Старого заповіту, то нам згадується історія Якова та Ісава. Яків скористався ситуацією.
Не желай дома ближнего твоего; не желай жены ближнего твоего, ни раба его, ни рабыни его, ни вола его, ни осла его, ничего, что у ближнего твоего (Книга Исход 20:17).
Часом ми можемо бажати того, що є в ближнього. Але Господь попереджує: не бажай цього. Виникають ситуації, коли людина потрапляє в скрутні обставини і може віддати щось цінне за те, аби вийти з цих скрутних обставин. Проте Бог застерігає, щоб ми цим не користувались.
Ми пам'ятаємо історію про вдову, яка ходила до судді і просила, щоб він її захистив. Суддя ж не бажав їй допомогти, і, можливо, чекав від неї грошей. Але допоміг цій жінці по невідступності. Рано чи пізно людина прийде на суд.
Горе тому, кто жаждет неправедных приобретений для дома своего, чтобы устроить гнездо свое на высоте и тем обезопасить себя от руки несчастья! (Аввакум 2:9)
Горе тим людям, які на нещасті інших будують свій достаток.
Ще лихоїмцями можна назвати людей, які дають гроші під відсоток.
Если брат твой обеднеет и придет в упадок у тебя, то поддержи его, пришлец ли он, или поселенец, чтоб он жил с тобою; не бери от него роста и прибыли и бойся Бога твоего; чтоб жил брат твой с тобою; серебра твоего не отдавай ему в рост и хлеба твоего не отдавай ему для получения прибыли (Книга Левит 25:35-37).
Біблія категорично забороняє давати гроші під відсоток для бідних людей.
Тому, дорогі брати і сестри, коли людина потрапила в біду чи скрутну ситуацію, нехай в нас навіть думки не з'являється щось на цьому заробити, тому що Бог буде дуже суворо питати нас: що ти зробив, коли потрібна була твоя допомога? Нехай Бог допоможе нам не бути користолюбцями, бо такі люди Царства Божого не наслідують.

П. Озеруга

Роман Розумный Роман Розумный Оксана Оксана Иван Загребаев Иван Загребаев

Читать стихотворение Оксаны Озеруги
И. Загребаев

Влад Кочуков Влад Кочуков Оля Попович Оля Попович alt alt
"В присутствии Твоем"

Инна Инна Александр Максименко Александр Максименко

Читать стихотворение Инны Мельникович

Молодежный хор Молодежный хор
"Не унывай"

 


15 марта 2015 г.

Утреннее богослужение

Алексей Сафонов

Алексей Сафонов Алексей Сафонов

Церкви через Господа Иисуса Христа дана власть, о которой, может быть, мы даже не задумываемся. Если сопоставить с тем, что дано было пророкам Ветхого Завета, то церкви Христовой дано гораздо больше.
Смотри, Я поставил тебя в сей день над народами и царствами, чтобы искоренять и разорять, губить и разрушать, созидать и насаждать (Иеремия 1:10).
Что за власть была дана Иеремии? Эта власть заключалась в том, что он имел действенное Слово от Бога. Пророки Ветхого Завета не только предсказывали будущее, но оно определялось данным Богом Словом, которое исходило из их уст. Это не было предсказание запрограммированного события, а определение того, что с этой секунды неизбежно произойдет с народом, царством или отдельным человеком. Служение пророков имело геополитический масштаб.
Рассмотрим аспект внутренней власти церкви.
Разве не знаете, что святые будут судить мир? Если же вами будет судим мир, то неужели вы недостойны судить маловажные дела? Разве не знаете, что мы будем судить ангелов, не тем ли более дела житейские? (1-е Коринфянам 6:2-3)
Библия дает несколько напутствий церкви, если кто согрешает.
Если кто видит брата своего согрешающего грехом не к смерти, то пусть молится, и Бог даст ему жизнь, то есть согрешающему грехом не к смерти (1-е Иоанна 5:16).

Бог дает нам прямое повеление молиться и ходатайствовать за этих людей, чтобы их жизнь была вынесена перед Господом. Но иногда требуется какая-то реакция или действие, некая воспитательная мера, которая в церкви называется «замечание».
Если же кто не послушает слова нашего в сем послании, того имейте на замечании и не сообщайтесь с ним, чтобы устыдить его. Но не считайте его за врага, а вразумляйте, как брата (2-е Фессалоникийцам 3:14-15).
Цель применения этой меры: чтобы человек поправил свой путь, снова утвердился в Господе и вел полноценную христианскую жизнь. Церковь должна занять такую позицию, чтобы человек устыдился своих действий, это будет правильное и доброе отношение к нему, именно поэтому мы не должны его приветствовать. Замечание направлено на то, чтобы пробудить совесть человека, который к ней прислушается, переживет стыд и исправит свой поступок. Это переосмысление человеком своего поведения и покаяние. Здесь есть важная особенность: «не считайте его за врага», это наша сестра и наш брат, которые принадлежат к Телу Христовому, телу церкви. Когда есть глубокое и искреннее покаяние, которое выражается видимым плодом, то мера замечания вполне подходит. Человеку дается определенный период, могут быть поставлены какие-то условия. Кающегося грешника Бог не отвергает.
Что делать, когда человек не кается? Есть мера отлучения.
Нечем вам хвалиться. Разве не знаете, что малая закваска квасит все тесто? Итак, очистите старую закваску, чтобы быть вам новым тестом, так как вы бесквасны, ибо Пасха наша, Христос, заклан за нас. Посему станем праздновать не со старою закваскою, не с закваскою порока и лукавства, но с опресноками чистоты и истины. Я писал вам в послании – не сообщаться с блудниками; впрочем, не вообще с блудниками мира сего, или лихоимцами, или хищниками, или идолослужителями, ибо иначе надлежало бы вам выйти из мира сего. Но я писал вам не сообщаться с тем, кто, называясь братом, остается блудником, или лихоимцем, или идолослужителем, или злоречивым, или пьяницею, или хищником; с таким даже и не есть вместе. Ибо что мне судить внешних? Не внутренних ли вы судите? Внешних же судит Бог. Итак, извергните развращенного из среды вас. (1-е Коринфянам 5:6-13)
Здесь речь идет об отсутствии покаяния в жизни человека. Этот момент есть принципиальным. В отличие от замечания, эта мера не исправительная. Мы не определяем участь этого человека в вечности, Бог будет судить. Отлучение нужно применять, чтобы избегнуть растлевающего греха в церкви. Отлученный человек переходит в категорию «внешних», это не наш брат и не наша сестра.
Но и те, если не пребудут в неверии, привьются, потому что Бог силен опять привить их (Римлянам 11:23).
Действие восстановления отлученного человека будет исключительное по своему характеру, благодать Божья сильна сделать это, если личность не останется в неверии.
Человек, который извергается из Тела Христова, лишается того, что дано церкви, благодати Божьей. Мера отлучения не имеет себе аналогов. Библия предупреждает об опасности греха внутри церкви, это может привести к угашению Духа Святого в жизни верующих. Фактически это защитная мера, она чрезвычайно строгая.
Сегодня мы говорим о том, что мы избранные от этого мира, Бог освятил нас, не должно быть в церкви закваски порока и лукавства.

А. Сафонов

Алексей Иванец Алексей Иванец Николай Каленик Николай Каленик
Н. Каленик

Группа Группа

"Бывают дни"        

"Весь мир театр"

Песня неслышащих Песня неслышащих

Воскресная школа Воскресная школа

Хор Хор
"Спаситель бажає"

 

Дневное богослужение

Василий Высоцкий

Василий Высоцкий Василий Высоцкий

... вышел сеятель сеять семя свое, и когда он сеял, иное упало при дороге и было потоптано, и птицы небесные поклевали его; а иное упало на камень и, взойдя, засохло, потому что не имело влаги; а иное упало между тернием, и выросло терние и заглушило его; а иное упало на добрую землю и, взойдя, принесло плод сторичный. Сказав сие, возгласил: кто имеет уши слышать, да слышит! (Св. Евангелие от Луки 8:5-8).
Маю до сіяча питання: навіщо засівати той ґрунт, де нічого не росте? Невже він не бачив, що там каміння, що там нема вологи, що той ґрунт непридатний і там не буде плоду? Навіщо надарма витрачати зерно?
Сіяти нелегко. Людина втомлюється фізично. Також це відповідально – ти не можеш по-іншому посіяти вже висипану жменю зерна. Сіяч з досвідом знає, куди кидає зерно. Й цей сіяч, про якого ми читаємо, абсолютно свідомо засіяв поганий ґрунт.
Нам в духовному плані також потрібно засівати і гарний ґрунт, і поганий. Потрібно сіяти Боже слово і тим, хто приймає охоче, і тим, хто не дуже відкритий для Слова.
Напевно, в кожної людини є знайомі, які зовсім не сприймають доброї звістки і ми задумуємося чи варто взагалі свідчити таким людям. Так виникає спокуса стати ґрунтознавцем. Ми дивимося на зовнішнє, лише Бог бачить серце. Можливо, це не кам'янистий ґрунт, але просто пересохлий, але коли Божа благодать зійде росою на такий ґрунт, він принесе плід. А з іншого боку людина, яка наче й гарно сприймає, можливо, і є та мілка земля, на якій швидко зійшло і швидко зів'яло і результату не принесло.
Але що робити, коли нема віри на конкретну людину? Не буде ефективним наше служіння без віри. Так само й наше свідкування не матиме результату, коли ми будемо в невірстві. Наше невірство може стати сильним бар'єром нашому благовістю.
Наше спасіння залежить не від наших справ, а від віри в Бога.
Воздаяние делающему вменяется не по милости, но по долгу. А не делающему, но верующему в Того, Кто оправдывает нечестивого, вера его вменяется в праведность (Послание к Римлянам 4:4,5).
Ми віримо в Того, Хто виправдовує навіть нечестивого. Але якщо цей нечестивий – це хтось інший, і я можу пройти цю людину, не засвідчивши їй і цитуючи слова з Писання: «Блажен муж, що не ходить радою нечестивих». Потрібно мати віру, що Бог оправдовує всякого нечестивого і йому свідчити.
Ви пам'ятаєте історію розбійника на хресті. Як він спасся? Він був оправданий через віру в слова Христа: «Нині будеш зі Мною в раю». І через цю віру, що Бог може і нечестивого виправдати, він спасся. Але як інші люди, що чули це, сприйняли ці слова? Можливо, вони подумали: «Як Ісус може спасти і такого нечестивця?»
Від нашої віри дуже сильно залежить ефективність нашого благовістя, тому наше завдання як християн – сіяти слово з вірою.

І казав Він до них: Ідіть по цілому світові, та всьому створінню Євангелію проповідуйте! (Від Марка 16:15).
В. Высоцкий

Ярослав Поступайло Ярослав Поступайло alt alt

Читать стихотворение Андрея Рыжука

alt alt alt alt
П. Поступайло

Читать стихотворение Владимира Кравцова

alt alt Сергей Каленик Сергей Каленик Николай Каленик Николай Каленик

Читать стихотворение сестер

С. Каленик

Подростки Подростки
"Праведный верой будет жить"

 

Вечернее богослужение

Василий Мамчич Василий Мамчич Аня Злотаренко Аня Злотаренко

Читать стихотворение Анны Ивченко

Денис Огуля Денис Огуля alt alt Сергей Антонец Сергей Антонец
Д. Огуля

Читать стихотворение сестры

С. Антонец

Молодежный хор Молодежный хор
"Хотів би я забути"

 


22 марта 2015 г.

Утреннее богослужение
Проповедью послужил пастор церкви в Техасе Мэт Свини (Matt Sweeney).

Мэт Свини (Matt Sweeney)

Мэт Свини (Техас, США) Мэт Свини (Техас, США)

Сьогодні ми згадаємо матір Терезу. Ми можемо навчитися багатьом істинам через життя цієї жінки, її жертву і любов, яку вона проявляла, роки життя, які посвятила на служіння. Можливо, найбільша правда в її житті – це повна віддача всього для Господа, що в неї було.

Мати Тереза почала своє служіння у віці 34 років (вересень 1946 р.). Бог їй відкрився, коли вона подорожувала в потязі. Господь сказав такі слова: «Твоє служіння, життя і навіть смерть будуть серед людей Індії». Жінка дуже зраділа і у своїх записах написала: «Господи, я дуже дякую, що Ти покликав мене». Вона була у великому трепеті, що Бог доручив їй задачу, працю на цій Землі. Я доволі часто думаю, якою б була моя реакція щодо цього...

Мати Тереза сказала: «Боже, я все залишаю, і все, що маю, віддаю Тобі». Це було «Так» без жодної запинки і сумніву. Церкво, Господь сьогодні говорить, незалежно від того, в якому ти віці. Правда завжди залишається правдою, і проблема не в тому, що Бог говорить, але в тому, як ми відносимось до Господніх слів, чи приймаємо з радістю, чи говоримо, що трішки ще почекаємо. Правда в тому, що якщо ми пропустимо цей момент, можливо ті шляхи, в яких Бог мав нас використати, Він застосує інших людей. Бажання мого серця, щоб всі ми відкликнулись на Господній поклик.

Коли Бог покликав матір Терезу, здавалося, все мало стати на свої місця, але сталося навпаки. Вона була вчителькою у школі, мала зустрічі зі священником, просила, щоб він дав їй настанови про мудре направлення, але під час обговорювань траплялись негожі речі. Ми розуміємо, що погані речі недобре впливають на нас. Мати Тереза просила, щоб Господь простив її. Звичайно, бувають різні переживання. Коли ми кличемо до Господа, щоб Він послав нас на працю, відразу ж постають дуже великі проблеми. У такі хвилини ми говоримо: «Господи, я стараюся робити те, що Ти мені доручив і бути вірним Тобі».

Дуже важливо, щоб ми постійно йшли, бо якщо зупинимось, нас знесе на обочину. Слова інших людей не такі важливі, як те, що Бог думає про нас. Люди, які продовжують йти, обов'язково досягнуть своєї мети. Спілкування з Господом має бути натуральним. Ми маємо прагнути Бога, жити і шукати Його кожен день, кожну хвилину. Життя матері Терези – це гарна картина для нас. Кожного дня вона жила, проходячи через переживання. Коли вона померла у 1997 році, один відомий американський пастор сказав: «Деколи, постійно роблячи одне й те ж, я не відчуваю Духа Божого і радості. Чому так буває?» Чи це запитання звучить у нашому серці? «Господи, де Ти? Господи, чому у своїх переживаннях і ситуаціях я не бачу Тебе?» А Бог говорить: «Я з тобою, тримайся дороги, якою йдеш, будь вірним Мені, а Я буду вірним тобі завжди». Ми повинні звершити той шлях, до якого Господь нас покликав. Давайте будемо мати таке ж серце, як у матері Терези. Бог не змінився, Він працює з кожною людиною.

Ісус Христос учора, і сьогодні, і навіки Той Самий! (Євреїв 13:8)

Мэт Свини (Matt Sweeney)

Тамара Листовнича Тамара Листовнича Роман Розумный Роман Розумный

Читать стихотворение Тамары Листовничей

Группа Группа

Воскресная школа Воскресная школа

Хор Хор
"К Тебе Господи"

 

Дневное богослужение
По традиции, в четвертое воскресенье месяца дневное собрание проходит с участием неслышащих братьев и сестер.

Олег

Олег Олег

Бо з'явилася Божа благодать, що спасає всіх людей, і навчає нас, щоб ми, відцуравшись безбожності та світських пожадливостей, жили помірковано та праведно, і побожно в теперішнім віці (Тита 2: 11-12).
В старозавітні часи був Закон, не було благодаті. Люди повинні були виконати те, що говорив Закон, але іти тим шляхом було тяжко, і Бог сьогодні для нас зробив інший шлях. Він дав нам звільнення від закону рабства, викупив нас Своєю кров'ю і подарував нам Свою благодать. І ми сьогодні прийшли на це місце, покаялись, і маємо сьогодні вічне життя в Йому.
Бог навчає нас, щоб ми зрозуміли, як ми в цьому світі повинні жити, у світі темряви, щоб пізнали, як чинити. Бог через Своє Слово навчає нас, щоб ми не спокушувалися і не поєднувалися із цим світом, щоб ми залишили свої гріхи і наблизились до Бога. Зробити це ми можемо лише з Богом.
...і чекали блаженної надії та з'явлення слави великого Бога й Спаса нашого Христа Ісуса (Тита 2:13).
Сьогодні ми бачимо дуже багато зла у світі. Люди сваряться між собою, сперечаються. Християни хочуть змінити свою поведінку, свої уста, щоб бути схожим на Христа і бути готовим до Його приходу. Якщо ж ми не стараємося змінити себе, то ми відходимо від Ісуса Христа. Перебуваючи тут, ми спілкуємося, і під час цього спілкування ми відліплюємося від тих гріхів, які є у цьому світі.
...благодать вам та мир нехай примножиться в пізнанні Бога й Ісуса, Господа нашого! Усе, що потрібне для життя та побожності, подала нам Його Божа сила пізнанням Того, Хто покликав нас славою та чеснотою. Через них даровані нам цінні та великі обітниці, щоб ними ви стали учасниками Божої Істоти, утікаючи від пожадливого світового тління (2 Петра 1:2-4).
Через Ісуса Христа ми отримали благодать, і ми повинні з кожним днем розвиватися, зростати в пізнанні Бога, в дружбі з Ним, для того, щоб приближатися до Нього.
Бог є довготерпеливим, люблячим. Він є досконалим. У нас часто може не вистачати терпіння, та ми маємо старатись здобути ті якості, які є у Бога.
Тому докладіть до цього всю пильність, і покажіть у вашій вірі чесноту, а в чесноті пізнання, а в пізнанні стримання, а в стриманні терпеливість, а в терпеливості благочестя, а в благочесті братерство, а в братерстві любов (2 Петра 1:5-7).
Тут описані якості, які повинен мати християнин і ми повинні старатися досягати цих якостей. Ми покаялись, і ми не йдемо до цього світу, не приліплюємось до нього, та зростати духовно ми не хочемо. Ми повинні доказати свою віру на ділі, і тоді люди, що оточують нас, будуть спішити до Церкви.
А Бог усякої благодаті, що покликав вас до вічної слави Своєї в Христі, нехай Сам удосконалить вас, хто трохи потерпів, хай упевнить, зміцнить, уґрунтує (1 Петра 5:10).
Бог дав нам благодать, дав нам час і Він бачить, що у кожного з нас є свій характер і до кожного з нас Він підходить по-особливому. Він дає Своє довготерпіння, Своє благочестя. Він дає кожному по-різному, тому що Він знає серце. Але Він довготерпить, щоб ми принесли плід. У нашому житті бувають труднощі, проте ми не повинні сумніватися. Ми повинні радіти, служити Богу і прагнути до Нього. Так ми досягнемо зустрічі з Ним.

Олег

alt alt alt alt alt alt

alt alt alt alt alt alt

Группа Группа
"В цьому світі  живу" 

"В Тебе наша жизнь"

alt alt

alt alt

alt alt

 

Вечернее богослужение

Николай Гризовский

Николай Гризовский Николай Гризовский

Вітаю вас всіх любов'ю Христа!
Итак, если есть какое утешение во Христе, если есть какая отрада любви, если есть какое общение духа, если есть какое милосердие и сострадательность, то дополните мою радость... (Послание к Филиппийцам 2:1,2а).
Чим я утішаю своє серце, коли в мене є якась проблема? Є друзі, з якими я можу поділитися і помолитися, але коли проблема велика і ніхто не допоможе, крім Бога, чим я тоді утішаюся?
Уповай на Господа и делай добро; живи на земле и храни истину. Утешайся Господом, и Он исполнит желания сердца твоего. Предай Господу путь твой и уповай на Него, и Он совершит, и выведет, как свет, правду твою и справедливость твою, как полдень. Покорись Господу и надейся на Него... (Псалтирь 36:3-7).
Уповай на Бога. Коли помирає надія, життя людини тоді закінчується. Тому коли є якась проблема, треба проявити надію на Бога. Утішайся Господом: в серці кожної людини є місце, яке може заповнити лише Бог. Людина, яка втішається Господом, може молитися та підтримувати тих, хто не має цієї потіхи. Коли ти проходиш через труднощі, треба зробити для себе гарний висновок. Лежиш на дні – підніми звідти щось і вставай. І не питай в Бога для чого це все тобі, Бог знає, що Він робить.
Я, Я Сам — Утешитель ваш. Кто ты, что боишься человека, который умирает, и сына человеческого, который то же, что трава... (Исаия 51:12).
Господь каже, що Він – Втішитель наш. В чому ми знаходимо втіху, коли молитва наша не почута? Ми молимося день-два, рік-два, і здається, Бог не чує нас, і ми, можливо, перестаємо молитися. Але Бог хоче, щоб ми ще помолились день, щоб ще звершили одну молитву. Чи знаходимо ми втіху в Бозі тоді, коли безліч проблем і всяких негараздів в житті, – чи звертаємося ми тоді до Бога? Чи ми просто ходимо поранені з кутка в куток, опускаємо руки і думаємо: «Для чого це мені?»? Хай наша втіха буде в Бозі!
Нехай Господь буде нашою розкішшю! Моє бажання, щоб ми завжди молились до Бога, щоб ми завжди вірили Богові, щоб ми довіряли Йому кожну справу.
Впрочем, братия, радуйтесь, усовершайтесь, утешайтесь, будьте единомысленны, мирны, — и Бог любви и мира будет с вами (Второе послание к Коринфянам 13:11).
Радуйтесь, вдосконалюйтесь, утішайтесь! Хай буде слава Богу!

Н. Гризовский

Роман Бойко Роман Бойко Маргарита Маргарита Леся Корнийчук Леся Корнийчук
Р. Бойко

Читать стихотворение Леси Корнийчук

Сергей Каленик Сергей Каленик Настя Поступайло Настя Поступайло Андрей Озеруга Андрей Озеруга
С. Каленик                       

"Навколо яскраві вогні"

Читать стихотворение Насти Поступайло

А. Озеруга

Лена Бондарук Лена Бондарук Надежда Бойко Надежда Бойко

Читать стихотворение Елены Бондарук

Молодежный хор Молодежный хор
"Колени я склоняю"        

"Господь, Ти світло нам"

 


29 марта 2015 г.

Утреннее богослужение

Анатолий (АР Крым)

Анатолий (АР Крым) Анатолий (АР Крым)

На многие ситуации в нашей жизни мы не можем дать ответ. Но Господь может нам ответить на вопрос, который тревожит человеческое сердце. Внутренне беспокойство о будущем тревожит людей. Мы имеем ответ от Бога о нашей жизни, и это нас утешает – мы знаем конец своей жизни и будущность.
Бог верен. Ища Его, мы можем укрепляться в Нем и видеть дальше, чем видит этот мир. Сегодня людей больше интересует временное, земное, ибо неверие, которое дьявол сегодня сеет, захлестывает людей. Причина этого – огрубело сердце людей. Такое сердце неспособно слышать голос Христа. Если человек не покается, эта грубость сердца не позволит человеку получить то обетование, которое приготовил нам Господь.
Когда я говорю: «Христос скоро придет», у меня в сердце возникает трепет. Я понимаю, что я встречусь с Тем, с Кем здесь говорил, Кто меня утверждал, Кто отдал за меня Себя.
Знай же, что в последние дни наступят времена тяжкие (Второе послание к Тимофею 3:1).
В чем будут проявляться эти тяжкие времена? Господь, знающий все наперед, говорит о людях, о том, что наполнит землю, и Он говорит: «Причина в людях!».

Ибо люди будут самолюбивы, сребролюбивы, горды, надменны, злоречивы, родителям непокорны, неблагодарны, нечестивы, недружелюбны, непримирительны, клеветники, невоздержны, жестоки, не любящие добра, предатели, наглы, напыщенны, более сластолюбивы, нежели боголюбивы, имеющие вид благочестия, силы же его отрекшиеся. Таковых удаляйся (Второе послание к Тимофею 3:2-5).
Только церковь Божья – место, где можно укрыться человеку от этой всей тьмы! Многие сегодня не познали Христа, не познали предназначение церкви.
Я призываю сегодня всех нас еще больше в страхе Господнем и в трепете Господнем исследовать волю Божию, потому что только Слово Божие может нас сохранить, может дать нам правильный выход, может нас взрастить, осветить и привести в блаженство к нашему Небесному Отцу, куда мы все стремимся.

Анатолий

Петр Ващенко Петр Ващенко Сергей Тытарь Сергей Тытарь Сергей Антонец Сергей Антонец
"Боже мой"

С. Тытарь  

Воскресная школа Воскресная школа

Воскресная школа Воскресная школа

Группа Группа

Хор Хор

 

Дневное богослужение

Игорь Бойко

Игорь Бойко Игорь Бойко

Все, что может рука твоя делать, по силам делай; потому что в могиле, куда ты пойдешь, нет ни работы, ни размышления, ни знания, ни мудрости. И обратился я, и видел под солнцем, что не проворным достается успешный бег, не храбрым – победа, не мудрым – хлеб, и не у разумных – богатство, и не искусным – благорасположение, но время и случай для всех их. Ибо человек не знает своего времени. Как рыбы попадаются в пагубную сеть и как птицы запутываются в силках, так сыны человеческие уловляются в бедственное время, когда оно неожиданно находит на них (Екклесиаст 9:10-12).
Здесь Соломон говорит о нашей силе. Человек быстро бежит, но прибежал не первым, потому что какой-то случай помешал. У Бога случайностей нет.
То не сделаю ли того же с Иерусалимом и изваяниями его, что сделал с Самариею и идолами ее? И будет, когда Господь совершит все Свое дело на горе Сионе и в Иерусалиме, скажет: посмотрю на успех надменного сердца царя Ассирийского и на тщеславие высоко поднятых глаз его. Он говорит: «силою руки моей и моею мудростью я сделал это, потому что я умен: и переставляю пределы народов, и расхищаю сокровища их, и низвергаю с престолов, как исполин; и рука моя захватила богатство народов, как гнезда; и как забирают оставленные в них яйца, так забрал я всю землю, и никто не пошевелил крылом, и не открыл рта, и не пискнул» (Исаия 10:11-14).
Пришли ассирийцы и разграбили Иерусалим – это было наказание Господа за то, что народ поставил идолов. Если мы что-то сделали и славу себе присвоили, как царь Ассирийский, то Бог приходит, смотрит на наше сердце и высоко поднятые глаза. Это поведение Господь так определяет: «Величается ли секира пред тем, кто рубит ею? Пила гордится ли пред тем, кто двигает ее? Как будто жезл восстает против того, кто поднимает его; как будто палка поднимается на того, кто не дерево!» (Исаия 10:15) Мы трудимся, но ничего себе присваивать не должны – вся слава Богу.
От дней же Иоанна Крестителя доныне Царство Небесное силою берется, и употребляющие усилие восхищают его (Матфея 11:12).
Наши силы должны быть направлены на поиск Царства Божьего.
Впрочем, если захочу хвалиться, не буду неразумен, потому что скажу истину; но я удерживаюсь, чтобы кто не подумал о мне более, нежели сколько во мне видит или слышит от меня. И чтобы я не превозносился чрезвычайностью откровений, дано мне жало в плоть, ангел сатаны, удручать меня, чтобы я не превозносился (2Кор. 12:6-7).
Апостолу Павлу даны были чрезвычайные откровения, но тем не менее плоть его могла превознестись, поэтому дано было жало. Бог нам открывает, какие у нас есть проблемы и для чего они даны.
Трижды молил я Господа о том, чтобы удалил его от меня. Но Господь сказал мне: "довольно для тебя благодати Моей, ибо сила Моя совершается в немощи". И потому я гораздо охотнее буду хвалиться своими немощами, чтобы обитала во мне сила Христова. Посему я благодушествую в немощах, в обидах, в нуждах, в гонениях, в притеснениях за Христа, ибо, когда я немощен, тогда силен (2Кор. 12:8-10).
Это путь к славе Господней. Бог очень много являл чудес через Павла, но ему пришлось пострадать: был побит, тонул, пришлось пройти через множество трудных ситуаций, но он был счастливым человеком.
Посему и мы с того дня, как о сем услышали, не перестаем молиться о вас и просить, чтобы вы исполнялись познанием воли Его, во всякой премудрости и разумении духовном, чтобы поступали достойно Бога, во всем угождая Ему, принося плод во всяком деле благом и возрастая в познании Бога, укрепляясь всякою силою по могуществу славы Его, во всяком терпении и великодушии с радостью, благодаря Бога и Отца, призвавшего нас к участию в наследии святых во свете (Кол.1:9-12).
Слава Божья является через наши немощи и страдания. Чтобы Божья сила действовала в нас, нам нужно отвергнуть себя, взять крест свой, и не собственной силой что-то искать, а ухватиться за дарованное Богом.

И. Бойко

Александр Кимлач Александр Кимлач alt alt Роман Коростель Роман Коростель

alt alt
"Я пойду за Тобой"

 

Вечернее богослужение

Роман Цибуля

alt alt

Для нас сьогодні усіх Господь дарує добрий час. Бог дав людині владу над часом і вона вправі ним розпоряджатись.
Умію я й бути в упокоренні, умію бути й у достатку (Фил. 4:12).
Ми дивимось на життя Павла, скільки він перетерпів всього. Бог його вчив, як він має жити, як він повинен до всього ставитися. І свого часу Павло сказав, що навчився цьому, Бог його цього навчив. Коли Павло говорив Богу, щоб забрав колючку в його тілі, він просив, щоб Бог її забрав, та Господь її не забрав. І в цьому Господь навчав Павла дякувати тоді, коли йому погано, славити Бога, служити Йому, бо у немочі проявляється Божа слава.
«...умію бути й у достатку». Над цим місцем хочеться пороздумувати. Хіба важко бути у достатку? Хіба важко розпоряджатися часом, коли у тебе все є? Всі можливості, гроші, повага. Тобі нічого не загрожує, ти в праві сам планувати завтрашній день. Використовувати його для себе чи для інших людей. Звучить таке питання: чому у цьому місці Павло пише, що потрібно вчитися бути в достатку? Хіба цьому потрібно вчитися? Так, адже ми живемо у достатку. В більшому чи меншому. Ми вправі вибирати піти на служіння чи ні, маємо хліб і до хліба, можемо розпоряджатися своїм часом. Маючи волю розпоряджатися своїм часом, людина поступово стає безпечною. Апостол Павло чудово розумів, що, будучи у достатку, потрібно навчитися проводити свій час. Коли нам ніщо не загрожує, ми не так молимося, не так співаємо. Коли не маємо переживань, ми не так шукаємо Бога, не так ходимо перед Ним. Коли людина перебуває у достатку, вона схильна відхилятися від Бога, робити гріх, закривати своє серце і не спілкуватися з Ним.
У старому заповіті є гарна історія, коли Давид переховувався від Саула: будучи у небезпеці, він був сповнений Духом Святим. Яку силу він мав, коли, маючи зброю і можливість вбити Саула, він цього не зробив! Бог був з Давидом у час небезпеки. Та прийшов у життя Давида той час, коли він був у безпеці, сидів на троні, коли Саул був мертвий. І одного разу, коли Ізраїль воював, Давид вирішив залишитися вдома, знаючи, що Бог дасть перемогу. Він проходжувався по своїх палатах, виглянув у вікно, побачив жінку і спокусився. Це було найбільшим падінням у його житті.
Павло говорить, що потрібно вчитися проводити свій час, будучи у достатку. Недостаток – це випробування. Так само і достаток є великим випробуванням.
Задумаймось, як ми використовуємо свій час, будучи у достатку. Знаходячись у безпеці і комфорті є велика небезпека зробити щось не так перед Господом. Людина по своїй натурі більше прагне Бога, перебуваючи у переживаннях.
На нашу країну прийшов такий час, коли Господь по-особливому заговорив до християн. Ми не знаємо, чи це через безпечність, чи через становище Церкви, чи це ще якийсь план Господа. Та через всі події, що відбуваються, Господь говорить до нас, та чи прислухаємось ми до того, що Він хоче нам сказати? Чи, може, ми звикли до всього і стали безпечними?...
Коли були молитви за Україну в церкві, я переживав особливі благословення під час служінь. Тоді лилася благодать Божа. А все тому, що Божий народ відкривав свої серця, аби слухати Бога. Господь дає Своє Слово завжди. Так само, ідучи на це служіння, ми йдемо, аби почути те, що хоче сказати Господь. Він дає Своє Слово завжди. Незалежно, чи ми приймаємо чи ні. Якщо ми вміємо шукати Бога в недостатку, ми повинні вчитися робити це і в достатку. А щоб вчитися цьому, ми приходимо на це місце. Нам є за що дякувати Господу. Якщо ми сьогодні відкриємо своє серце, почуємо те, що Господь хоче сказати. Потрібно прославити Господа, відкрити серце своє. Бог добрий і Його Слово готове для тебе, потрібно лише почути. Ми прийшли на спілкування з нашим Богом, а Він любить своїх дітей. Він хоче говорити з нами, дати сили, щоб, вийшовши з цього служіння, донесли Його любов до людей. І тому нам потрібно серйозно ставитися до цього.

Оля Попович Оля Попович Андрей Титов (Ровенская обл.) Андрей Титов (Ровенская обл.) Александр Максименко Александр Максименко

Читать стихотворение Ольги Попович
А. Титов           

А. Максименко
Молодежный хор Молодежный хор
"Ты Святой Господь"

 

Обновлено 06.05.2015 10:20
 

Календарь